https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/15581 2026-04-17T02:57:19Z 2026-04-17T02:57:19Z Великий, Роман Георгійович Логвиненко, Вікторія Михайлівна https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/17170 2026-01-14T11:44:42Z 2025-12-26T00:00:00Z

Title: Релігійний туризм як інструмент соціально-психологічної реабілітації ветеранів війни Authors: Великий, Роман Георгійович; Логвиненко, Вікторія Михайлівна Abstract: У статті досліджується потенціал релігійного туризму як ефективного інструменту соціально-психологічної реабілітації ветеранів війни. Спираючись на сучасні праці в галузі психології, соціальної роботи та релігієзнавства, дослідження демонструє, що релігійний туризм виходить за рамки суто духовних практик, охоплюючи психологічні, культурні, соціальні та емоційні виміри. Показано, що паломництво та відвідування священних місць сприяють переосмисленню травматичного досвіду, відновленню внутрішньої рівноваги та пошуку нових сенсів у житті. У статті підкреслюється терапевтична роль релігійних подорожей, які створюють умови для трансцендентності, рефлексії та «очищення душі», тим самим сприяючи самосвідомості, стійкості та особистісному зростанню. Особлива увага приділяється моделі ритуального процесу В. Тернера (відокремлення, лімінальність, реінтеграція), яка забезпечує концептуальну основу для розуміння паломництва як структурованого шляху трансформації. У контексті ветеранів війни лімінальна стадія інтерпретується як звільнення від психологічного тягаря бойової ідентичності, що дозволяє реконструювати самосприйняття та розвивати нові ціннісні орієнтації. У дослідженні також наголошується на соціальному вимірі релігійного туризму – участь у паломництві зміцнює групову приналежність, зменшує соціальну ізоляцію та сприяє реінтеграції в життя громади. Культурне та історичне занурення, сакральна архітектура, музика та ритуали сприяють емоційному піднесенню та формуванню колективної ідентичності. Український досвід про єкту «Духовна перемога», який організовує паломництва ветеранів на гору Афон (Греція), ілюструє практичне застосування релігійного туризму для підтримки посттравматичного відновлення. У статті робиться висновок, що релігійний туризм слід розглядати як багатовимірне соціокультурне явище зі значним терапевтичним та інтегративним потенціалом. Він не лише допомагає подолати травму та відновити психологічне благополуччя, але і сприяє довгостроковій соціальній реінтеграції.

2025-12-26T00:00:00Z Великий, Роман Георгійович Айзенбарт, Л. М. Скляр, І. О. https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/17117 2025-12-24T17:35:47Z 2025-01-01T00:00:00Z

Title: ЛІТЕРАТУРА ЯК СПОСІБ ОСМИСЛЕННЯ ТРАВМИ: ВОЄННА ТЕМА У ТВОРАХ 2022–2024 РОКІВ Authors: Великий, Роман Георгійович; Айзенбарт, Л. М.; Скляр, І. О. Abstract: Стаття присвячена аналізу української літератури періоду 2022–2024 років як механізму осмислення травма тичного досвіду війни, спричиненої повномасштабним вторгненням росії в Україну. Мета роботи – провести комп лексне дослідження щодо відображення теми війни та духовних травм у сучасній українській літературі, з метою виявлення наративних стратегій, психологічних механізмів та етичних профілів персонажів. Методологія дослі дження базується на якісному аналізі літературних текстів, включаючи прозу, поезію та драму, з використанням підходів психоаналізу, культурної антропології для інтерпретації травматичних мотивів. Наукова новизна дослі дження полягає в систематизації психологічних особливостей літератури воєнного періоду як феномена «подвійної травми», зовнішньої та внутрішньої, з акцентом на інновації, такі як «включена присутність» та «оборона присут ності». Дослідження розкриває літературу як механізм культурної пам’яті, що трансформує травму в ресурс наці ональної стійкості. Було виділено подвійність літератури як документального свідчення та психотерапевтичного дискурсу, де травма інтегрується в індивідуальну та колективну свідомість через стратегії фрагментації, повтору, поліфонії голосів та порушення хронології подій. У аналізованих творах виявлено роздвоєність між мовчанням і свідченням, що проявляється в амбівалентних психічних станах персонажів, де вразливість поєднується з гідністю та стійкістю. Дослідження встановлює посилення тенденції до гібридності жанрів, де документальна правдивість переплітається з художньою рефлексією, формуючи моделі характерів як колективних образів спротиву. Прак тична цінність дослідження полягає в визначенні інструментів для психотерапевтичного використання літератури як засобу колективного переживання травми, що може застосовуватися в освітніх програмах та культурних ініціа тивах для підтримки психічного здоров’я суспільства. Дослідження популяризує сучасну українську літературу на міжнародному рівні через переклади, для посилення глобального розуміння наслідків невтихаючої війни.

2025-01-01T00:00:00Z Васянович, Григорій Петрович Нагірняк, Михайло Ярославович Великий, Роман Георгійович https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/16354 2025-08-21T10:02:44Z 2025-06-06T00:00:00Z

Title: СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА СІМ’Я ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН Authors: Васянович, Григорій Петрович; Нагірняк, Михайло Ярославович; Великий, Роман Георгійович Abstract: У статті аналізується стан і розвиток сучасної української сім’ї. Визначаються основні ознаки щас-ливої повноцінної сім’ї, яка традиційно будується на основі щирої любові, взаємоповаги, відповідаль-ного ставлення батьків до шлюбних відносин і своїх дітей. Одночасно подається аналіз впливу сімей-них відносин без шлюбу на стан сім’ї і виховання дітей. Характеризуються особливості виховання дітей, передачі їм духовних і матеріальних цінностей, життєвого досвіду. Водночас характеризуються основні причини кризи сім’ї (соціально-економічні, воєнно-політичні, морально-духовні, психолого-педагогічні), особливо кризи «батьківства», що спричиняє значні проблеми у вихованні дітей, переду-сім їх соціальну розбещеність, асоціальність. Звертається увага на важливість враховувати в процесі сімейного виховання особистісний смисл відносин між батьками, батьками і дитиною. Акцентується увага на такому аспекті проблеми, як мистецтво виховання дітей, в основі якого батьки – люблячі, відповідальні особистості, які постійно дбають про морально-духовний розвиток дитини. Водночас розглядається авторитарний стиль виховання в сім’ї, який часто-густо обертається таким негативним явищем, як втеча дітей із домівки, поповнення складу значної кількості безпритульних дітей. Наголо-шується на автономних засадах самовиховання особистості, її суб’єктивному сприйнятті навколиш-нього світу, впливі культурно-освітнього простору на її формування та діяльність. У статті подається визначення ролі та місця релігійного виховання, визначається значення релігійних цінностей і запо-вітів, християнської моралі в сімейних відносинах, стверджується, що духовне начало в поведінці людини є визначальним. Визначаються основні принципи сімейного виховання та провідні чинники збереження й розвитку української сім’ї

2025-06-06T00:00:00Z Коваль, Ігор Святославович Козяр, Михайло Миколайович Руденко, Лариса Анатоліївна Великий, Роман Георгійович Лаврецький, Роман Вікторович https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/15930 2025-05-16T14:04:40Z 2025-05-14T00:00:00Z

Title: Continuous professional development of rescue personnel Authors: Коваль, Ігор Святославович; Козяр, Михайло Миколайович; Руденко, Лариса Анатоліївна; Великий, Роман Георгійович; Лаврецький, Роман Вікторович Abstract: The purpose of this study was to investigate the continuous professional self-development of rescue personnel in the field of human security in Ukraine in comparison with European countries. The research methodology was based on an integrated approach, which provided a deep study of the process of specialist development and the development of effective strategies for its con tinuous improvement. This included the analysis of national and international programmes and the collection and analysis of statistical data. The results obtained indicate significant differences in approaches to professional training of future specialists and the effectiveness of rescue services between Ukraine and European countries. European countries have demonstrated a high level of readiness of rescuers through the integration of the latest technologies, regular practical training and international exchange of experience. An analysis of the annual reports of rescuers confirms that European rescue services actively use the practice of continuous training and development, including participation in international trainings and seminars. The findings asserted the need to improve the system of professional development of rescue personnel in Ukraine by introducing the best international practices, increasing the level of support from the state, and expanding access to modern training resources and practical training.

2025-05-14T00:00:00Z