ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ ТЕКСТІ

Abstract

Статтю присвячено проблемам міжкультурних зіставлень семантики і прагматики фразем, культурем, інтертекстем в тексті авторської казки Л. Керролла з огляду на пошук еквівалентів, зокрема, ідіоматичних аналогів, алюзій, порівнянь тощо. Представлено типи зіставних корелятів за співвідношенням мотивації, образності або її відсутності. Особлива увага приділяється виокремленню сфер смислової та емоційної напруги авторської казки, які відображаються у різноманітних вербально-комунікативних актах (попередження, прокльони, погрози чи клятви) та семіозі споріднених культурних артефактів, речей та предметів. Для вирішення вищезазначених завдань Для вирішення вище окреслених завдань, було укладено дослідницький паралельний міні-корпус твору «Alice’s Adventures in Wonderland», до якого увійшли сім текстів, вирівняних за абзацами: оригінал, українські переклади Г. Бушиної, В. Корнієнка (дві версії 2001 та 2007), В. Панченка, польський переклад В. Голембевської, чеський переклад Й. Цісаржа. У текстах були виділені фраземи, культуреми, інтертекстеми, окремі метафоричні конструкції, визначені та співставлені способи їх відтворення у різних мовах та різними перекладачами. На основі аналізу перекладацьких трансформацій, були виокремлені принципи міжмовних зіставлень функціонально і семіотично еквівалентних одиниць, що дало можливість окреслити своєрідність національних та індивідуальних стратегій перекладів. Розгляд перекладацьких трансформацій на лексико-фразеологічному і граматичному рівні спрямований на те, щоб прояснити, які етносимволи, інваріантні мотиви та культурні референти (когнітеми, лінгвокультуреми), морфологічні та семантико-прагматичні показники найчастіше актуалізуються в межах фраземного тезаурусу прецедентного тексту авторської казки. найбільшу питому вагу при перекладі авторської казки неповних, як абсолютних, так і відносних відповідників (з граматичними або синонімічними замінами компонентів або відмінностями на рівні окремих граматичних форм слів і синтаксичних конструкцій, засобів вираження епістемічної та суб’єктивної модальності, емотивної прагматики тощо).