ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АПОЗИОПЕЗИ ТА ПАРЦЕЛЯЦІЇ У ТВОРАХ С. КІНГА

Abstract

Мета. Метою статті є аналіз способів відтворення українською мовою таких фігур стилістичного синтаксису, як апозиопеза та парцеляція, у творах С. Кінга «Ловець снів» та «Мертва зона». Методи дослідження. У науковій статті використовувалися методи порівняльного, транслатологічного та контекстуального аналізу. Шляхом суцільної вибірки виділені стилістичні одиниці, що підлягали аналізу. Результати. У своїй творчості С. Кінг досить часто вдається до таких фігур експресивного синтак- сису, як апозіопеза, що найчастіше полягає в замовчуванні останньої частина речення. Письменник, таким чином, дозволяє читачеві самому знайти відповідь на питання, домислити опущену інформаіцю. Апозиопеза допомагає автору краще передати хід думок персонажа, його застороги та невпевненість. За допомогою цього стилістичного прийому точно передаються почуття та емоції персонажів. Прийом замовчування у контексті досліджуваних романів передає атмосферу невизначеності та напруги. Більше того, апозиопеза допомагає поставити правильний акцент, вказати на ключові моменти розповіді і таким чином реалізувати авторський задум. Найчастіше перекладач використовує метод дослівного перекладу для збереження прагматичного ефекту на читача та задля передачі як інформаційного, так і емоційного аспектів значення без будь-яких втрат. Навмисне розчленування пов’язаного тексту на кілька інтонаційно та пунктуаційно самостійних відрізків має назву «парцеляція». У творчості С. Кінга парцеляція використовується для створення атмосфери страху та напруги. Вона дозволяє акцентувати увагу читача на емоціях персонажів, їхніх думках, сумнівах та пересторогах. Використання цього синтаксичного засобу допомагає формувати у свідомості читача яскавий образ героя роману. Часто пареляція використовується для імітації живої мови персонажа. Вона є найбільш вдалим способом вираження думок та емоцій героя. Перекладач вдається до таких прийомів, як об’єднання двох компонентів парцеляції в одне складносурядне речення, опущення слова з його подальшою компенсацією, додавання та дослівний переклад. Висновки. Проведений аналіз показав, що в більшості випадків відтворення згаданих фігур експресивного синтаксису здійснюється шляхом дослівного перекладу (63%). Крім того, перекладачем використовувалися такі трансформації, як опущення (19%), додавання (12%) та компенсація (6%).