СИСТЕМНИЙ ТА СИНЕРГЕТИЧНИЙ ПІДХОДИ НЕПЕРЕРВНОГО САМОРОЗВИТКУ МАЙБУТНІХ РЯТУВАЛЬНИКІВ

Abstract

У статті представлено результати теоретичного аналізу наукових аспектів дослідження неперервного саморозвитку майбутніх рятувальників на основі системного та синергетичного методологічних підходів. Проаналізовано та розкрито особливості зазначених підходів неперервного саморозвитку фахівців в процесі професійної підготовки у закладах вищої освіти Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Виявлено, що автори різняться у трактуванні підходів, зокрема системний – розглядають як: спосіб наукового пізнання та практичної діяльності; дослідженням складно організованих об’єктів як комплексу пов’язаних між собою підсистем; взаємозв’язки шляхів і методів досягнення належного рівня компетентності; планове конструювання розвитку особистості в процесі її професійної діяльності. Синергетичний – розуміють як: синтез взаємодій багатьох факторів у тотожних процесах освіти й самоосвіти; міждисциплінарний напрям досліджень; стимулювання людини до особистісного саморозкриття; наука з фундаментальними положеннями відкритості якої-небудь системи. Доведено, що системний підхід сприяє поетапному та послідовному процесу підготовки майбутніх фахівців як системи, забезпечуючи умови для накопичення досвіду, набуття й розвитку професійних компетентностей, що є можливим при моделюванні на заняттях екстремальних ситуацій. У свою чергу, синергетичний підхід – забезпечує найвищу форму активності рятувальників у професійній царині, на основі попередньо сформованих компетентностей, що сприяють саморозвитку, плануванню, прогнозуванню, управлінню в умовах ризику й взаємодії з суспільством. Ці підходи тісно взаємопов’язані один з одним, тому є основоположними на загальнонауковому методологічному рівні для дослідження саморозвитку майбутніх рятувальників у процесі їхньої професійної підготовки до діяльності в екстремальних умовах ризику та невизначеності.