Психологія корупції та інтолерантного ставлення громадян до неї: Монографія. Видан. 4-те. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2020. 204 с.

Abstract

1. У контексті підходів его-психології, конструктивно-розвивальної теорії (Еріксон Е., Кеган Р.) розроблено теоретичну модель психологічних перед-умов інтолерантного ставлення громадян до корупції. Запропоновано та об-ґрунтовано низку психологічних понять, що конкретизують психологічні особливості ставлення особистості до корупційної соціальної реальності – корупційна організаційна субкультура, самототалітаризм, амбівалентність до корупційних ситуацій, антикорупційна спроможність, радикалізм до корупції. Визначено головні концепти – ставлення до корупції, інтолерантне ставлення до корупції. Ідентифіковано дві групи чинників інтолерантного ставлення до корупції – соціально-психологічні, індивідуально-психологічні. 2. Розроблено та перевірено надійність, внутрішню узгодженість, валід-ність 12 спеціалізованих діагностичних шкал для емпіричного дослідження ставлення особистості до корупції. 3. Емпірично ідентифіковано соціально-психологічні чинники толерантного ставлення вітчизняних респондентів до корупції: вищий рівень толерантно-сті респондентів до корупції (службової, виборчої); більш авторитарна ор- 9 ганізаційна культура (у порівнянні з еталонною вибіркою), що справляє де-структивний вплив на особистість вітчизняних респондентів. Індивідуально-психологічними чинниками толерантного ставлення вітчизняних респондентів до побутової, службової, виборчої корупції є: а) когнітивні чинники – над-мірна завбачливість; ірраціональні способи прийняття рішень; високі пока-зники середніх значень амбівалентності до корупційних ситуацій; б) самоставлення – помірно-низькі показники загальної самоефективності; самототалітаризм у системі «індивід–носії влади»; мотиваційно-професійна спрямованість вітчизняних респондентів на професійну діяльність з мен-шим рівнем ризиків та відповідальності; в) моральні чинники – недостатній рівень морально-етичної відповідальності; толерантність до аморальності в діловій сфері; г) вольові чинники – вищі середні значення антикорупційної спроможності ніж в еталонній вибірці; низькі показники радикалізму до корупційних ситуацій у 77-81% вітчизняних респондентів (частка таких в еталонній вибірці 61%), а також у тричі менша частка вітчизняних респон-дентів (7-11%) з високими показниками радикалізму до корупційних ситуацій в порівнянні з еталонною польською вибіркою (20%). 4. Емпірично ідентифіковано демократизацію організаційної культури як соціально-психологічний чинник інтолерантного ставлення до корупції, що сприяє зниженню самототалітаризму, толерантності до службової коруп-ції, амбівалентності до корупційних ситуацій, а також сприяє підвищенню антикорупційної спроможності особистості. 5. Емпірично ідентифіковано такі групи індивідуально-психологічних чинників інтолерантного ставлення до корупції:  Когнітивні чинники: високі показники шкали «критичність в ух-валенні рішень» (середні значення 15,04); середні показники шка-ли «незавбачливість» (середні значення 11,25); низькі показники шкали «амбівалентність до корупційних ситуацій» (0-0,8).  Самоставлення: низькі показники шкали «самототалітаризм» (середні значення 11,2-11,3 і нижче); високі показниками шкали «загальна самоефективність» (середні значення 29,0-30,0 і вище); середні показники шкали «патерналізм до інститутів влади» (се-редні значення 96,0 і нижче).  Моральні чинники: низькі показники шкали «толерантність до аморальності в діловій сфері» (середні значення 8,0); середні по-казники шкали «макіавеллізм» (середні значення 35,2);  Вольові чинники: високі показники шкали «антикорупційна спроможність» (середні значення 17,4); високі показники шкали «радикалізм до корупції», індикаторами якого є результати зна-чень шкал з такими показниками: шкала 1.19. Амбівалентність до корупційних ситуацій - не більше 0,0–0,8 (до запитань 97.1, 97.2 обрано відповідь 1, а до решти запитань обрано відповіді 1 або 2); 10 шкала 1.11. Критичність в ухваленні рішень - 14,6–15,4 (72-78%) і більше; шкала 1.22. Антикорупційна спроможність - 16,7–18,0 і більше; шкала 2.1. Макіавеллізм - не більше 33,5–36,7 (56-61,2%). Уточнено: індивідуально-психологічні та соціально-психологічні чинни-ки інтолерантного, амбівалентного, толерантного ставлення громадян до корупції у контексті підходів чільних психологічних шкіл. Практичне значення дослідження полягає у можливості застосування ре-зультатів дослідження, а також розробленого діагностичного інструмента-рію при професійному відборі і атестації посадових осіб в державних орга-нах та установах з підвищеними корупційними ризиками.