Please use this identifier to cite or link to this item: https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/12335
Title: Психологічні чинники інтолерантного ставлення громадян до корупції. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Other Titles: Psychological factors of intolerant attitude of citizens to corruption. Qualifying scientific work on the rights of the manuscript.
Authors: Лозинський, Олег Михайлович
Keywords: корупційна організаційна культура
інтолерантність до корупції
антикорупційний вчинок
антикорупційна спроможність
Issue Date: 13-May-2021
Publisher: Qualifying scientific work on the rights of the manuscript
Abstract: У дисертації подано результати дослідження психологічних чинників інтолерантного ставлення громадян до корупції. Актуальність дослідження зумовлена високим рівнем толерантності до корупції українських громадян. Про це свідчать результати щорічного моніторингу «індексу сприйняття корупції» міжнародних організацій (Transparency International, Freedom House), які впливають на обсяги іноземних інвестицій в економіку. Україна в рейтингу сприйняття корупції перебуває серед 40 держав з найвищими корупційними ризиками. Це гальмує її економічний та соціальний розвиток. Крім того наукова проблема психології інтолерантного ставлення громадян до корупції досі не досліджена. Виявлення антикорупційних психологічних чинників дасть можливість поступово вирішувати такі практичні задачі: 1) здійснювати професійний відбір державних службовців згідно критерію «антикорупційна налаштованість», покращувати якість роботи державних установ, де є високі корупційні ризики; 2) цілеспрямовано впроваджувати зміни організаційної культури для прояву в громадян несприйняття корупції. В роботі проаналізовано сутність та різновиди ставлення до корупції – інтолерантне, амбівалентне, толерантне ставлення. Зазначено, що ставлення до корупції (як емоційно-ціннісне сприйняття/несприйняття особистістю корупційної соціальної дійсності) залежить від низки психологічних та ситуативних чинників і впливає на прийняття нею соціально значущих рішень, подальшої корупційної або антикорупційної поведінки. Теоретично проаналізовано групи чинників інтолерантного ставлення громадян до корупції - соціально-психологічні та індивідуально-психологічні. Індивідуально-психологічними чинниками ставлення до корупції є: когнітивні чинники; самоставлення; моральні чинники; вольові чинники. Індивідуально-психологічним чинником толерантного ставлення громадян до корупції є «конформістський» рівень розвитку я-ідентичності (дифузна ідентичність особистості, неконгруентність, некомпетентність, невпевненість, конформізм). Інтолерантне ставлення до корупції проявляється у емоційно-ціннісному несприйнятті корупції, індивідуально-психологічним чинником якого є «самоврядний» рівень розвитку я-ідентичності. Інтолерантне ставлення громадян до корупції виникає, з одного боку, спонтанно (як емоційна відповідь на конкретні ситуації корупційного тиску), а, з другого боку, внаслідок усвідомлених, вольових зусиль особистості, всупереч соціальним ризикам. Соціально-психологічним чинником інтолерантного ставлення громадян до корупції є психологічне відмежування особистості від норм корупційної організаційної культури (авторитарного типу), що створює сприятливі умови для корупційних зловживань. Емпіричним дослідженням було охоплено 997 респондентів. Для отримання емпіричних даних було застосовано метод анонімного анкетування. Поряд з вітчизняною вибіркою (N=700) до анкетування залучено еталонну польську вибірку (N=297), що за щорічними дослідженнями Transparency International має істотні відмінності «індексу сприйняття корупції» (ІСК) – змінної, що є в центрі дослідження. На діагностичному етапі емпіричного дослідження проведено чотири серії анонімних анкетувань: 2013 р.; 2016 р.; 2017 р.; 2018 р. В емпіричному дослідженні використано 6 стандартизованих психодіагностичних методик. Також розроблено і проведено перевірку надійності, дискримінативності, валідності (критеріальної, конструктної) розроблених спеціалізованих діагностичних шкал: Ставлення до побутової корупції; Ставлення до службової корупції; Ставлення до виборчої корупції; Демократизм-авторитарність організаційної культури; Самототалітаризм; Толерантність до аморальності в діловій сфері; Критичність в ухваленні рішень; Завбачливість-незавбачливість; Амбівалентність до типових корупційних ситуацій; Радикальність до корупційних ситуацій; Антикорупційна спроможність. Перевірка виявила коефіцієнт надійності на рівні 0,7 і більше, що вказує на «достатню» внутрішню узгодженість і надійність спеціалізованих діагностичних шкал. Дискримінативність шкал перевірено методом крайніх груп (r≥0,3–0,78). Критеріальну валідність шкал проведено методом порівняльного аналізу даних в контрасних вибірках – вітчизняній та еталонній (польській). Конструктну валідність розробленого діагностичного інструментарію перевірено методом кореляційного аналізу емпіричних результатів з результатами стандартизованих тестів, що виявляють супутні психічні характеристики. У ході аналізу даних емпіричного дослідження ідентифіковано статистично значущі психологічні чинники толерантного ставлення громадян до корупції. Соціально-психологічними індикаторами толерантного ставлення до корупції є вищі середні значення шкали «Авторитарність організаційної культури» у вітчизняних вибірках, ніж в еталонних. Індивідуально-психологічними чинниками толерантного ставлення вітчизняних респондентів до корупції є: надмірна завбачливість; більш ірраціональні способи прийняття рішень під час виборів; високі показники середніх значень амбівалентності до корупційних ситуацій (когнітивні чинники); помірно-низькі показники загальної самоефективності; самототалітаризм у системі «індивід–носії влади»; мотиваційно-професійна спрямованість третини вітчизняних респондентів на професійну діяльність з меншим рівнем ризиків та відповідальності (самоставлення); недостатній рівень морально-етичної відповідальності; толерантність до аморальності в діловій (моральні чинники); вищі середні значення антикорупційної спроможності, нижчі показники радикалізму до корупційних ситуацій (вольові чинники) у порівнянні з еталонною (польською) вибіркою. Вказані результати засвідчують наявність конформістського (соціалізованого) рівня розвитку я-ідентичності в значної частини вітчизняних респондентів, що не сприяє прояву інтолерантного ставлення до корупції. Для виявлення індивідуально-психологічних чинників інтолерантного ставлення до корупції застосовано статистичні методи: порівняльний аналіз t-тест Стьюдента, кореляційний аналіз, регресійний аналіз даних. Результати кореляційного аналізу вказують на те, що збільшення антикорупційної спроможності у вітчизняній вибірці має позитивну кореляцію із «демократизацією організаційної культури», інтолерантним «ставленням до виборчої корупції», зменшенням «самототалітаризму», зменшенням «макіавеллізму», зменшенням «амбівалентності до корупційних ситуацій», зменшенням «толерантності до аморальності в діловій сфері», збільшенням «критичності в ухваленні рішень», збільшенням «радикальності до корупції», збільшення «загальної самоефективності». Шляхом регресійного аналізу виявлено залежності залежних та незалежних змінних: збільшення «Антикорупційної спроможності» особистості залежить від збільшення «Критичності в ухваленні рішень», збільшення «Незавбачливості». Шляхом порівняльного аналізу (t-тест) у респондентів з високою радикальністю до корупційних ситуацій виявлено статистично вищі показники середніх значень шкал: Антикорупційна спроможність, Критичність в ухваленні рішень; а також статистично нижчі показники середніх значень шкал: Амбівалентність до корупційних ситуацій, Макіавеллізм. Вказані результати дозволили ідентифікувати соціально-психологічний чинник інтолерантного ставлення до корупції - демократизацію організаційної культури, яка сприяє: зниженню показників толерантності до службової корупції, зниженню показників амбівалентності до корупційних ситуацій, підвищенню показників антикорупційної спроможності особистості, зменшенню показників самототалітаризму. Також ідентифіковано індивідуально-психологічні чинники інтолерантного ставлення респондентів до корупції: - Когнітивні чинники - індикатори: високі показники шкали «Критичність в ухваленні рішень»; низькі показниками шкали «Амбівалентність до корупційних ситуацій». - Самоставлення - індикатори: низькі показники шкали «Самототалітаризм»; високі показники шкали «Загальна самоефективність»; низькі і серендні показники шкали «Патерналізмом до інститутів влади». - Моральні чинники - індикатори: низькі показниками шкали «Толерантність до аморальності в діловій сфері»; середні показники шкали «Макіавеллізм». - Вольові чинники - індикатори: високі показники шкали «Антикорупційна спроможність»; високі показники шкали «Радикалізм до корупції». Наведені індивідуально-психологічні індикатори інтолерантного ставлення громадян до корупції є важливими під час відбору претендентів для роботи у державних інституціях з високими корупційними ризиками.
URI: https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/12335
Appears in Collections:до 2022 року

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Dis_Lozynskyi_09.04.2021_У СВІТ.pdf7.49 MBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.