ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Abstract

Соціальна робота – порівняно нове явище в дослідженні проблем європейської історії. Раніше вона не виділялася у якості самостійного напрямку в діяльності органів державної влади та військового управління. Тому організація українцями соціальної допомоги під час Першої світової війни (1914–1918 рр.) потребує значної уваги у висвітленні актуальних питань історії, зокрема, історії глобальних військових конфліктів ХХ ст. В статті характеризується діяльність українського відділення Всеросійського земського союзу, Комітету Південно-Західного фронту допомоги хворим і пораненим воїнам Всеросійського союзу міст, Товариства Червоного Хреста України, відомих українських меценатів та інших неурядових організацій в роки Першої світової війни у напрямку соціальної роботи з військовослужбовцями, фронтовиками і цивільним населенням. Розглядаються напрямки та результати роботи цих установ. Наголошується, що це важливий напрямок турботи суспільства про забезпечення життєдіяльності окремої верстви населення в екстремальних умовах – військовослужбовців. Досвід такої діяльності засвідчив переваги громадської ініціативи над бюрократичним державним апаратом.