ОСОБЛИВОСТІ ЗАПОБІГАННЯ ГЕНДЕРНО ЗУМОВЛЕНОМУ НАСИЛЬСТВУ В УКРАЇНІ

Abstract

Статистичні дані провідних світових організацій говорять про зростання кількості випадків гендерно зумовленого насильства як у світі, так і в Україні. За роки незалежності України було вжито багато заходів з його подолання, прийнято низку законодавчих документів для протидії гендерно зумовленому насильству. Проблема гендерно зумовленого насильства загострилася в Україні від початку повномасштабного вторгнення, це зумовило необхідність удосконалення механізмів запобігання та протидії насильству за ознакою статі. На основі аналізу наукової літератури з’ясовано зміст та форми прояву гендерно зумовленого насильства. Зазначено, що найбільш повним і точним є тлумачення Фонду народонаселення ООН. Згідно з цим визначенням, гендерне насильство охоплює випадки насильства, яке стосується як чоловіків, так і жінок, і де жінки переважно виступають у ролі жертв. Це виникає внаслідок нерівних владних стосунків між представниками різних статей, і основне його спрямування – проти жінок через їхню стать, що може виявлятися як фізична, сексуальна і психологічна шкода, включаючи залякування, страждання, примус та/або позбавлення свободи в сім'ї чи в суспільстві загалом. В статті наголошується, що у прифронтових регіонах України, жінки піддаються збільшеному ризику гендерного насильства у різних формах, яке часто залишається непоміченим через такі обставини, як присутність військових, низький рівень безпеки, відсутність або руйнування верховенства права, а також безкарність порушників. Проаналізовано останні досягнення в Україні, які спрямовані на захист та підтримку жінок і дівчат, які постраждали від насильства, пов’язаного з війною. Окреслено ряд рекомендацій щодо того, як покращити запобігання та реагування на гендерно зумовлене насильство до, під час та після війни: підтримувати та зміцнювати організації жінок, які стикаються з кризовими ситуаціями у Україні; забезпечити доступ до притулків для жінок із додатковою вразливістю, що є ключовим для ефективного планування соціальних послуг; державні та громадські організації повинні документувати та висвітлювати в засобах масової інформації свою діяльність, систематично відстежувати всі заходи та ініціативи; постійно надавати психологічну підтримку особам, які пережили гендерно зумовлене насильство; інвестувати у житло та підтримку центрів групового розміщення внутрішньо переміщених осіб (ВПО), оскільки існує потенційний зв'язок між житловими труднощами ВПО, що проживають у перенаселених колективних поселеннях, та збільшеним ризиком гендерно зумовленого насильства; у воєнний і післявоєнний період важливо контролювати різні види зброї, оскільки її присутність сприяє розповсюдженню насильства, включаючи жорстокі форми; формувати соціальні норми з нульовим прийняттям насильства щодо жінок/домашнього насильства, протидіяти стигмі та дискримінації, з якими стикаються жертви сексуального насильства; підвищувати економічну безпеку жінок.