ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕЖИВАННЯ СТРЕСУ РЯТУВАЛЬНИКАМИ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ

Abstract

На основі науково-експериментального дослідження визначено й обґрунтовано особливості переживання стресу рятувальниками на різних етапах професіоналізації. Висвітлено причини виникнення стресу та фактори, що викликають страх та тривогу фахівців служби цивільного захисту. Метою статті є виявлення загального рівня стресу рятувальників в умовах професійної діяльності. У дослідженні використано три апробовані психодіагностичні методики, а саме: Методика визначення стресостійкості та соціальної адаптації (Т. Холмса і Р. Раге); Анкета визначення психологічної готовності; Методика оцінювання психічного стану та рівня стресу. Респондентами обрано 60 рятувальників, котрих розділено на дві однакові групи. До першої групи увійшли респонденти, котрі мають стаж в ДСНС України від 1 до 5 років, до другої – курсанти. На основі методик психодіагностики виявлено, що існують певні відмінності між рятувальниками, які мають стаж роботи від року до п’яти, та курсантами. Так, у рятувальників, показник рівня стресостійкості виявився нижчим ніж у курсантів, оскільки умови життєдіяльності останніх характеризуються мінімальним рівнем стресу, і є менш напруженими, ніж у практиків. Показник низького рівня психологічної готовності у рятувальників, які мають стаж роботи від року до п’яти, – відсутній, у майбутніх рятувальників – 37%, тобто із стажем підвищується готовність до виконання завдань за призначенням. Показник низького рівня психологічного стану у рятувальників виявився нижчим ніж у курсантів, тобто для рятувальників із стажем роботи є нормою мати помірний рівень професійного стресу, оскільки це вказує на вміння контролювати поведінку. Виявлено, що тривалість професійної діяльності у галузі безпеки людини впливає на психологічну готовність рятувальників, їх схильність до стресу, особливості переживання ними стресу та їхню стресостійкість.