Цеглини українофобської доктрини Російської Федерації

Abstract

Проаналізовано соціально-психологічні передумови українофобії в структурі ідеології «русского мира». Розкрито форми утілення українофобії: 1) заперечення української ідентичності; 2) применешення статусу; 3) демонізація українських національних символів, структур, персон. Московська ідеологія «русского мира» реанімувала ідею про «ворожий» Захід. Мовляв Росія (СРСР) перемогла нацистську Німеччину у ІІ-й Світовій війні, і в цьому є її історична «місія» Однак країни Євросоюзу і країни НАТО сьогодні стали за суттю нацистськими, такими ж як і Україна. Вони є загрозою для РФ. Тому РФ має «денацифікувати» військовим шляхом не лише Україну, але і країни «ворожого» Заходу. Названі вище фентезійні демонізовані символи щоденно з телеекранів емоційно підживлюються в масовій свідомості громадян РФ. Українофобія є невід’ємним елементом офійціної зовнішньополітичної доктрини РФ. Збудована на антиісторичних основах ідеологія «русского мира» діє за «принципом задоволення», щоб шляхом впливу галюцинаторних міфологем про «величие родины» зняти психологічні страждання від соціального приниження, відчуття життєвої поразки, цивілізаційної «дрімучості» її прихильників. Це своєрідна казко-психотерапія для психічно, духовно, світоглядно незрілих десятків мільйонів людей, які не готові прийняти травмуючу реальність. Ця реальність російського буття була у минулому і є глибоко аморальною, соціально несправедливою, брехливою. Населення Московської держави завжди було усунуте від можливості впливати на політику влади. В деспотичній корумпованій Московії єдиний засіб емоційно «прив’язати» до себе «население», легітимізувати свою абсолютну владу – це культивувати образ «зовнішнього ворога», щоденно з телевізора втовкмачувати фікцію про «враждебный Запад», «бандеровцев» і т.п. нісенітниці. Українофобська ідеологія виявилась прийнятною для рекрутованих В.Путіним представників корумпованої політичної «верхівки», якій для їх зовнішньо-політичних злочинів була потрібна хоч якась видимість «значущої ідеї». Після актів геноциду та військових злочинів в Україні антиісторична доктрина «русского мира» має бути визнана міжнародними судами як людино-ненависницька, імперська, шовіністична, а її ідеологів та пропагандистів слід карати кримінальною відповідальністю. У тексті використовується стосовно РФ назву Московія (Московська держава), оскільки вживання щодо неї назви «Росія» означає, що ми або не усвідомлюємо маніпулятивного залучення нашого мислення під вплив московської пропаганди, або визнаємо Московію як правонаступницю культури та історії Київської Русі, що не відповідає дійсності.