Жижек Славой. Погляд скоса: вступ до Жака Лакана крізь популярну культуру / Пер. з англ. Марти Ісомпаніс, Соломії Антонюк / Наук. ред. О.М. Лозинського. Львів: “Каменяр”, 2007. С. 175.

Abstract

Славой Жижек – відомий сучасний словенський філософ, психоана-літик, культуролог і політолог, один з найцікавіших інтелектуалів, який досліджує європейську та американську культуру другої полови-ни ХХ століття. Він народився 21 березня 1949 року в Словенії. Після закінчення психологічного факультету університету міста Любляна продовжував навчатися і працювати у Франції. Саме у Франції під впливом ідей Жа-ка Лакана сформувався його науковий світогляд. Тут у 1985 році С. Жижек захистив докторську дисертацію з філософії та психоаналізу. Наприкінці 1980-х років він повернувся до Словенії, де працює на по-саді професора в Інституті суспільних наук. С. Жижек є найвизначнішим представником Словенської лаканівсь-кої школи, яка виникла у 1970-х роках і є асоціацією інтелектуалів, об’єднаних у Товариство теоретичного психоаналізу. Серед відомих по-статей цієї наукової школи слід згадати Мірана Божовича, Младен До-лара, Здравко Кобе, Ренату Салек, Аленку Жупанич, які підтримують плідну наукову співпрацю з французькими та американськими філо-софами, культурологами, психологами. Словенська лаканівська школа зосереджує свої дослідження на питаннях впливу філософських, полі-тичних та культурно-мистецьких ідей на психіку людини та динаміку суспільних відносин. Її інтерес привертають екологічні, феміністські студії. Славой Жижек широко знаний у франкомовному та англомовному науковому світі з часу опублікування книги “Піднесений об’єкт ідеоло-гії” (1989). Згодом побачили світ інші твори дослідника, зокрема: “На-солодіться своїм симптомом” (1992), “Метастази насолоди” (1994), “Кант і Сад: ідеальна пара” (1998), “Крихкий абсолют” (2000), “Ласкаво про-симо до пустелі реальності” (2002), “Від симптому Джойса до симптому влади (2002). Розвиваючи структуралістичні ідеї, Славой Жижек досліджує меха-нізми людської фантазії у їх тісному зв’язку з соціальним виміром буття індивіда. Поведінка людини, на думку дослідника, визначається не лише так званими “об’єктивними”, але й “символічними” стимулами, породженими її уявою. Культура спільноти підтримує цей “невидимий” символічний вимір людського існування. Влада ж використовує куль-туру (як об’єктивовану фантазію) як засіб для залучення людини у свою мережу, у систему явних та прихованих пріоритетів. Соціально-психологічні дослідження С. Жижека констатують ніве-лювання впродовж ХІХ–ХХ століть безособового закону – морального авторитету: “смерть Бога” (Ф. Ніцше), занепад “головного означувача” (Ж. Лакан). У соціополітичних стосунках його підмінено аналогом фрейдистського Супер-еґо, ототожненого з владним виміром насолоди (jouissance). Нівелювання безособового закону зумовило падіння тра-диційного “батьківського” авторитету і піднесення двох інстанцій: так званого “материнського” Супер-еґо (яке на мікросоціальному рівні блокує нормальний сексуальний розвиток індивіда) і аналсадистстсь-кої інстанції влади, що виявила себе у низці явищ ХХ століття, таких як: концентраційний табір, голодомор, голокост. У книзі, яку читач тримає у руках, С. Жижек подає оригінальну і глибоку психологічну інтерпретацію творів детективного жанру, зок-рема кінофільмів американського режисера Альфреда Хичкока. Книгу видано в рамках Програми підтримки українського книгови-давництва Львівської обласної ради у 2008 р. Видання цієї книги стало можливим завдяки підтримці депутата Верховної ради України А.В. Парубія. О.М. Лозинський