Екологічний вимір соціальної роботи в системі стандартів Європейського Союзу

Abstract

У статті розглянуто екологічний вимір соціальної роботи в системі соціальних стандартів Європейського Союзу з акцентом на форму вання та розвиток екосоціального підходу як відповіді на сучасні соціальній екологічні виклики. Обґрунтовано, що зміна клімату, деградація довкілля, забруднення природних ресурсів та екологічні катастрофи дедалі частіше виступають чинниками соціальної вразливості, нерівності та порушення прав людини, безпосередньо впливаючи на сферу соціальної роботи. Підкреслено, що європейські соціальні стандарти, не формулюючи прямих екологічних вимог до соціальної роботи, інтегрують екологічний компонент через принципи соціального захисту, недискримінації, соціальної справедливості та сталого розвитку. Особливу увагу приділено аналізу ключових політико-нормативних документів Європейського Союзу, зокрема Європейського стовпа соціальних прав, Європейського зеленого курсу, Механізму справедливого переходу, Хартії основних прав Європейського Союзу, Європейської соціальної хартії та Порядку денного ООН у сфері сталого розвитку до 2030 року. Ці документи формують нормативне підґрунтя для включення екологічної відповідальності у соціальну політику та професійну практику соціальної роботи. Акцентовано роль соціальної роботи у підтримці громад і вразливих груп населення, які зазнають непропорційного впливу екологічних ризиків і соціально-екологічних трансформацій. Актуальність екосоціального підходу особливо посилюється для України в умовах європейської інтеграції, повномасштабної війни, повоєнного відновлення та масштабних екологічних збитків, спричинених воєнними діями. Обґрунтовано, що адаптація європейських екологічних принципів у національну систему соціальної роботи сприятиме зміцненню соціальної згуртованості, захисту людської гідності та формуванню екологічно й соціально справедливих відновлювальних процесів.