VERBALIZATION OF AIRWAY MANAGEMENT IN CRISIS MEDICINE: TRANSLATIONAL AND DISCURSIVE ASPECTS

Abstract

У кризовій медицині ефективне забезпечення прохідності дихальних шляхів потребує не лише технічної компетентності, а й чіткої, структурованої та скоординованої вербальної комунікації. В умовах підвищеного ризику, зокрема у відділеннях екстреної медичної допомоги, на догоспітальному етапі, у зонах бойових дій та під час масових надзвичайних ситуацій, мова функціонує як операційний інструмент, що структурує клінічні дії, підвищує колективну ситуаційну обізнаність та сприяє командній координації. Комунікація в таких умовах має бути лаконічною, однозначною та стандартизованою з метою мінімізації затримок і запобігання непорозумінням, які можуть негативно вплинути на результати лікування пацієнтів. У статті досліджується вербалізація забезпечення прохідності дихальних шляхів у кризовій медицині з перекладацького та дискурсивного підходів. Дослідження інтегрує результати симуляційних досліджень, дискурс-аналізу, прикладної лінгвістики та досліджень клінічної комунікації з метою виявлення ключових мовних моделей і комунікативних стратегій, що використовуються в умовах обмеженого часу. У межах аналізу визначено імперативні конструкції, редукований синтаксис і стандартизовану термінологію як ключові лінгвістичні особливості комунікації, пов’язаної із забезпеченням прохідності дихальних шляхів. Ці мовні характеристики забезпечують швидкий і однозначний обмін інформацією, підтримують процеси прийняття рішень та підвищують ефективність командної роботи у складних клінічних умовах. У дослідженні також розглядаються дискурсивні структури, зокрема онлайн-коментарі, метакоментарі та офлайн-коментарі, які сприяють організації командної взаємодії, координації дій і прийняттю клінічних рішень. Ці дискурсивні елементи формують спільні ментальні моделі серед членів команди та забезпечують ефективний розподіл завдань. З перекладацького погляду дослідження акцентує увагу на труднощах, пов’язаних із термінологічними розбіжностями, міждисциплінарною комунікацією та багатомовними контекстами кризової медицини. Отримані результати підкреслюють важливість стандартизованих комунікаційних моделей, мнемонічних структур і когнітивних підказок як ключових інструментів підвищення ефективності комунікації, зниження когнітивного навантаження та забезпечення безпеки пацієнтів у високоризикових медичних умовах.