ВДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ «ПІДШАРОВОГО» ПОЖЕЖОГАСІННЯ В РЕЗЕРВУАРАХ З НАФТОПРОДУКТАМИ

Abstract

Актуальність теми. Гасіння резервуарів з нафтопродуктами (бензин, дизельне пальне) – складний процес, що потребує великих зусиль та залучення значної кількості ресурсів. Пожежі, що виникають на об'єктах нафтової промисловості, часто розвиваються швидко та можуть тривати довгий час, це створює серйозні загрози для безпеки працівників та рятувальників, які займаються їх ліквідацією. Це видно із прикладів великих катастроф, які сталися в нафтопереробній галузі. Один із таких випадків стався у Венесуелі на одному з найбільших нафтопереробних заводів «Amuay» 25 серпня 2012 року. Вибух призвів до смерті 48 осіб, а ще 151 людина отримала поранення. Пожежу, яка охопила три великі нафтові резервуари, ліквідовували три дні [1]. Інший жахливий інцидент трапився на одному з підприємств мексиканської нафтової компанії «Pemex» 19 вересня 2012 року. Вогонь швидко поширився, забравши із собою життя 66 людей та залишивши 76 осіб травмованими [2]. Також слід відзначити пожежу на нафтохімічному заводі DeerPark в Техасі, США, що сталася 17 березня 2019 року і тривала 4 дні. У результаті цієї події було знищено десять нафтових резервуарів. Збитки від цієї катастрофи оцінили на майже 1 млрд доларів США, засвідчуючи серйозний вплив подібних інцидентів на економіку та середовище [3]. В час війни в Україні постає питання про захист об’єктів нафтової промисловості. По нафтових резервуарах бувають влучання ракет, внаслідок чого відбувається руйнування резервуарів, вилив нафтопродуктів у великій кількості та небезпека виникнення масштабних пожеж. Пожежі рідин у резервуарах з нафтою і нафтопродуктами (бензин, дизельне пальне) є одними з найскладніших для гасіння, вони характеризуються величезними матеріальними і екологічними збитками, небезпекою для життя та здоров’я людей [4]. У період з 2020 по 2025 роки в Україні сталося близько 40 значних пожеж на нафтових резервуарах, більшість із яких (90%) припадає на період війни. Точна кількість пожеж на нафтових резервуарах в Україні за 2020-2025 роки достовірно не відома через брак централізованої звітності в умовах війни. Проте на основі доступних статистичних даних маємо таке: у 2022 році відбулось щонайменше 10 задокументованих пожеж на нафтобазах, переважно через російські атаки. Найбільш резонансні – у Калинівці, Новомосковську та Кременчуку; у 2023 році відбулось близько 10 пожеж, з яких 2 були масштабними (Одеса, Рівне); 2024 рік – 8 випадків, включаючи пожежу в Київській області. Багато атак на нафтобази не розголошуються публічно, щоб не надавати ворогу інформації про результат ударів. Наприклад, пожежу в Київській області в 2024 році офіційно називали «пожежею на промисловому об’єкті». Традиційні способи гасіння пожеж у резервуарах із зберіганням нафтопродуктів (бензин, дизельне пальне) є вкрай небезпечними в умовах воєнного стану в Україні через ризик повторного обстрілу. Як правило, пожежно-рятувальні підрозділи виїжджають до місця події після сигналу «відбій повітряної тривоги», коли немає загрози ракетних обстрілів. В таких випадках пожежа вже може набути значних масштабів і її гасіння ускладнюється. Наслідки однієї з таких ситуацій ми спостерігали 26 березня 2022 року на нафтобазі у Львові по вулиці Пластовій. В цей день по зазначеній нафтобазі, на якій розташовано 30 резервуарів різних розмірів та об’ємів, завдано ракетного удару зі сторони країни-агресорки. Внаслідок обстрілу сталася пожежа паливно-мастильних матеріалів в межах обвалування через витік палива з пошкоджених 5-ти резервуарів. Загальна площа пожежі становила трохи більше 3000 м². Пожежу загасили тільки через 14 годин. Із засобів пожежогасіння було використано повітряно-механічну піну та воду у великих кількостях. До гасіння пожежі було залучено 45 одиниць техніки, з яких 4 пожежних поїзди та 163 чол. особового складу. Цей випадок показав, що потрібно впроваджувати нові засоби пожежогасіння або придивитись до тих, які вже певний час активно використовуються закордонними пожежно-рятувальними службами. Одним із таких засобів є системи для генерування та подавання компресійної піни, які вже здобули популярність в країнах Європи та США. В Україні такі системи підрозділами ДСНС України не використовуються. Тому розробка систем пожежогасіння компресійною піною та технології застосування відповідає інноваційним напрямкам розвитку ДСНС України [5]. Піногенеруюча система із стисненим повітрям (CAFS) – це система, яка використовується в пожежогасінні для подавання вогнетривкої піни для гасіння пожеж або захисту навколишніх ділянок від займання [6]. Багато досліджень, які охоплюють як теоретичний, так і практичний аспекти, пов'язані з аналізом повітряно-механічних та компресійних пін, було проведено такими вченими, як Виноградов С. А., Федяєв В. Д., Кодрик А. І., Ковалишин В. В., Шахов С. М., Liebson J. L., Colleti D. J. Chen Y., Chen T., Fu X. C., Bao Z. M., Rie D.-H., Lee J.-W. Наукові праці цих авторів присвячені застосуванню вогнегасних пін для гасіння пожеж ЛЗР та ГР, але не достатньо вивченим є застосування саме компресійної піни для «підшарового» способу гасіння резервуарів з нафтопродуктами (бензин, дизельне пальне), вивчення її властивостей та поведінки в середовищі ЛЗР та ГР. Тому, питання вивчення та використання компресійної піни для гасіння пожеж в резервуарах з нафтопродуктами «підшаровим» способом залишається недостатньо вивченим та є актуальною науково-прикладною проблемою, вирішення якої сприяє підвищенню ефективності гасіння пожеж в резервуарах.