ЗНИЖЕННЯ НЕБЕЗПЕКИ ЗНЕЗАРАЖЕННЯ ВОДИ НА ФІЛЬТРУВАЛЬНИХ СТАНЦІЯХ

Abstract

Постановка проблеми За останні роки спостерігаємо зниження якості води як поверхневих, так і підземних джерел, залучених до системи централізованого водопостачання. Більшість басейнів річок, згідно з гігієнічною класифікацією водних об’єктів, за ступенем забруднення можна віднести до забруднених та дуже забруднених. Це обумовлює необхідність підвищення ролі водоочисних споруд та необхідність пошуку шляхів підви-щення ефективності очищення питної води. Для очищення води використовують механічні, хімічні, фізичні та біологічні методи обробки. Серед хімічних способів обробки води зараз найбільше застосування має спосіб хлорування. Основним не-доліком використання зрідженого хлору для хлорування є підвищена небезпека отруєння обслуговуючого персо-налу водоочисних станцій, а в разі аварії − й мешканців прилеглих до станції фільтрації населених пунктів. Виклад основного матеріалу. Об`єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини (наприклад хлор), є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Підприємства, де здійснюється хлорування води, несуть додаткові витрати на охорону об'єкта, на автоматизовану систему оповіщення, на об-ладнання для ліквідації викидів, на спеціальні системи вентиляції, спеціальні системи зберігання і нейтралізації пошкоджених контейнерів з хлором. Тому останнім часом для знезараження питної води та зниження небезпеки використовуються різні су-часні методи. Використання в якості знезаражуючого реагента гіпохлориту натрію, який отримують на місці застосування шляхом електролізу розчинів хлориду натрію, є одним із перспективних методів знезараження. Зберігаючи всі переваги хлорування з використанням рідкого хлору, застосування електролітичного гіпохлори-ту натрію дає змогу уникнути основних складнощів, пов’язаних з транспортуванням і зберіганням токсичного газу, крім того, усунути постійну залежність від заводів-постачальників рідкого хлору. Проведений аналіз небезпек та статистики виникнення аварій на підприємствах водопідготовки показав, що найбільший відсоток аварійних ситуацій припадає на операції завантаження-розвантаження речовини-очисника, тому гіпохлорит натрію доцільно отримувати на місці використання. Щоб обґрунтувати можливість і перспективність застосування більш безпечного з точки зору техноген-ної небезпеки методу очищення води, вибрано певну очисну станцію − Артемівську фільтрувальну станцію, розташовану на околиці міста Бахмут. Розрахунком встановлено, що розгерметизація контейнера з хлором на Артемівській фільтрувальній ста-нції може створити зону забруднення глибиною 4,8 км, яка охопить частину міста, а в разі застосування на фі-льтрувальній станції гіпохлориту натрію, глибина зони хімічного забруднення зменшується до 0,2 км. Висновки. Безпечну експлуатацію хімічно небезпечних об’єктів, якими є фільтрувальні станції, у нор-мальних умовах та в умовах надзвичайних ситуацій можна забезпечити шляхом застосування альтернативних безпечніших реагентів знезараження води. Зберігаючи всі переваги хлорування з використанням рідкого хлору, застосування електролітичного гіпохлориту натрію дає змогу уникнути основних складнощів, пов’язаних з транспортуванням і зберіганням токсичного газу та знизити небезпеку для населення. Очищення води гіпохлоритом натрію замість хлору має такі переваги: безпечне зберігання і транспорту-вання, простота дозування, тривалий ефект дезінфекції, відсутність виникнення загрози техногенної аварії та уникнення негативного впливу на здоров’я мешканців міста.