Районування гірської ріки для цілей цивільного захисту та екологічної безпеки (на прикладі р. Тисмениця)

Abstract

Захист та безпека джерел питного водопостачання безпосередньо залежить від ефективності управління річковими системами. Особливо це актуально у період збройного конфлікту. В Україні на зміну адміністративно-територіальному було впроваджено басейновий принцип управління водними ресурсами, який дає змогу цілісного управління річковим басейном. Водночас, річка є неоднорідною уздовж русла, відтак виникає необхідність її районування з метою підвищення ефективності управління якістю вод. У статті розглядаються результати районування русла р. Тисмениця методом ієрархічного кластерного аналізу. Обґрунтоване районування русла ріки дає змогу створювати гнучкі та адресні системи запобігання зниженню рівня екологічної безпеки та виникненню надзвичайних ситуацій. Фактичним матеріалом для кластерного аналізу слугували результати моніторингових досліджень авторів упродовж 4-х років. Аналітичні дослідження здійснено стандартними методами в лабораторії екологічної безпеки Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. На підставі отриманих результатів кластерного аналізу макрокомпонентів обгруновано виділення трьох ділянок річки: верхньої, середньої і пригирлової, а за результатами кластерного аналізу вмісту забруднюючих компонентів – двох ділянок: пригирлової та верхньої і середньої. Обґрунтовано зв'язок між геологічною будовою території досліджень та зміною макрокомпонентного складу вод річки. Подано рекомендації для служб цивільного захисту щодо використання результатів наведених у статті досліджень. Визначено напрями подальших досліджень. Результати досліджень, що опубліковано в статті, будуть корисні для фахівців Державної служби України з надзвичайних ситуацій, підрозділів Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, басейнових рад рік, науковим та науково-педагогічним працівникам технічних та природничих наукових напрямів.