Пенсійна реформа в Україні: реалії та перспективи

Abstract

Пенсійне забезпечення є своєрідним показником добробуту держави. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття, а також у старості. Подібні гарантії містяться у основних законах багатьох європейських держав, оскільки соціальний захист виступає однією із головних функцій держави і означає визнання нею відповідальності за надання допомоги слабким і знедоленим, усім, хто не в змозі заробити на гідне життя та забезпечити безтурботну старість. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України одним із пріоритетів є соціальне забезпечення людини, яка з фактора виробництва перетворюється на головну рушійну силу суспільства. Держава повинна гарантувати кожному громадянину достатній життєвий рівень, дбати як про сьогоднішніх, так і про майбутніх пенсіонерів. Зазначено, що пенсійна реформа в Україні, початком якої був 2003 рік, рухається повільно, особливо це стосується недержавного пенсійного забезпечення; до запровадження трьохрівневої системи ще далеко. Кількість пенсіонерів з року в рік зростає, незважаючи на те, що підвищуються вимоги до пенсійного віку та страхового стажу, а розміри пенсійних виплат залишаються, у більшості випадків, надзвичайно малими, такими, які не забезпечують не лише гідний рівень життя, але й у більшості випадків – найнеобхідніші потреби людини.