ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ СТРУКТУРИ ІЄРАРХІЧНИХ СИСТЕМ ДЛЯ ПІДТРИМКИ РІШЕНЬ В КОНФЛІКТНИХ СИТУАЦІЯХ

Abstract

В статті представлено схеми і моделі для підтримки прийняття рішень для ліквідації загроз під час надзвичайних ситуацій в ієрархічних системах. Побудова схем і моделей відбувалась на основі інформаційних та системних технологій (на підставі концепції ідентифікації). В сучасних технологічних виробництвах зі складною ієрархічною структурою причинами виникнення надзвичайної ситуації можуть бути збої, перешкоди, неполадки (як в інформаційно управляючих структурах, так і у виробничих агрегатах, а також при при порушенні технологій). При виникненні помилок (які можуть бути допущені в процесі аналізу граничної ситуації або аварійної ситуації) та неправильних рішеннях динаміка розвитку подій матиме катастрофічні наслідки. Для недопущення розвитку подій за таким сценарієм, оперативний і технічний персонал повинен володіти відповідним рівнем систематизованих знань. Це дає змогу персоналу ідентифікувати джерела небезпек та фактори впливу, будувати причинно-наслідкові зв’язки. Це стає основою аналізу стану потенційно-небезпечних об’єктів (ПНО) в ієрархічній структурі системи. Цей системно-інформаційний базис необхідний для побудови сценаріїв розвитку подій, виявлення вузьких місць і прийняття рішень в умовах ліквідації загроз і аварійних станів командою оперативного управління. Для складних структур техногенних систем проблема ідентифікації (як динаміки так і взаємозв’язків агрегатів) у повній мірі не розв’язана. Це вимагає розроблення нових методів з врахуванням поведінки людини. Сучасне виробництво – це складні інтегровані людино-машинні керовані системи та стратегії управління (які внесені як в структуру АСУ, так і в базу знань і професійних навиків людини-оператора). Характерною рисою таких систем є розподіл інформаційного навантаження відповідно до цільових задач. Це вимагає опрацювання потоків даних різної інформаційної значущості, виявлення характерних ознак поведінки системи відносно цілі, формування рішень для координації руху системи в напрямку цільової області. Ці процеси і процедури прийняття рішень підвищують психічну напруженість оператора. Це може привести до прийняття рішень з невиправданим ризиком. Тобто, відповідно до ситуації, зростає ціна помилки. Саму це формує комплекс вимог до оператора: як до рівня його інтелектуальної готовності, так і до його психофізіологічних характеристик.