https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/18604 2026-06-24T14:00:51Z https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/18350 Title: ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ЗЦІЛЕННЯ: НА МАТЕРІАЛІ КНИГИ АРТУРА ДРОНЯ «ГЕМІНҐВЕЙ НІЧОГО НЕ ЗНАЄ» Authors: Кульчицька, Марина Орестівна; Хлипавка, Галина Григорівна Abstract: У статті наголошено на тому, що книготерапія як спосіб впливу на ментальне здоров’я в різні історичні періоди виконувала важливу функцію духовної підтримки, допомагаючи людині опанувати себе та втрачений сенс життя. Повномасштабна російсько-українська війна зумовила не лише глибокі соціальні зміни, а й значні психоемоційні травматичні переживання на індивідуальному та колективному рівнях, що викликало появу цілого корпусу творів сучасної української воєнної літера тури й художньої документалістики. Актуалізовано проблему психотерапевтичного потенціалу сучас ної української воєнної прози на матеріалі книги Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає». Розглянуто літературний текст як простір осмислення та пропрацювання травматичного досвіду війни. Свідчення автора про можливості та внутрішню особистісну потребу звернення до книготерапії за умов воєн них дій відображають два визначальні способи її застосування: проартикульований у численних його інтерв’ю та в тексті книги «Гемінґвей нічого не знає». Для осмислення можливостей використання книги А. Дроня у практиці емоційної реаблітації людей із досвідом війни як прикладу терапевтичного письма застосовано міждисциплінарний підхід із аналітичним узагальненням емпіричних спостере жень, а також інструментарій біографічного, структурно-функціонального й герменевтичного методів. У результаті аналізу виявлено основні механізми реалізації терапевтичної функції тексту: вербалізацію травматичного досвіду, наративну інтеграцію пережитого та катарсичний ефект. Доведено, що письмо в книзі Артура Дроня виступає не лише формою свідчення війни, а й засобом психологічної само регуляції, що сприяє осмисленню, структуруванню та поступовому доланню травматичного досвіду. Особливу увагу приділено міжсуб’єктному виміру тексту, який забезпечує емпатійне залучення читача і формує простір спільного переживання. Зроблено висновок про те, що сучасна воєнна література виконує важливу психотерапевтичну функцію на індивідуальному та колективному рівнях. 2026-01-01T00:00:00Z https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/17936 Title: Концептуалізація історичної пам’яті та моделювання національної ідентичності в художньому дискурсі сучасної української літератури Authors: Вербицька, Лідія Олегівна; Хлипавка, Галина Григорівна Abstract: У статті розглянуто проблеми концептуалізації історичної пам’яті та моделювання національної ідентичності в художньому дискурсі сучасної української літератури. Актуальність розвідки зумовлена потребою осмислення травматичного історичного досвіду постзалежного суспільства, що сформувався під впливом таких подій, як Голокост, політичні репресії, голодомори та воєнні катастрофи. У цьому контексті художня література розглядається як репрезентативний інструмент відображення трансформацій суспільної свідомості та переоцінки минулого. Методологічну основу дослідження становить поєднання наративного, культурологічного та інтерпретаційного підходів, що дозволяє виявити специфіку функціонування пам’ятних наративів у структурі художнього тексту. У процесі аналізу встановлено, що історична пам’ять у сучасному літературному дискурсі постає як когнітивно-смислова конструкція, яка формується через взаємодію індивідуального й колективного досвіду. З’ясовано, що художній текст виконує репрезентативну та конструктивну функції, оскільки сприяє трансформації травматичного досвіду у символічні форми культурної пам’яті. Водночас доведено, що моделювання національної ідентичності реалізується через систему наративних стратегій, які інтегрують історичні уявлення, культурні традиції та емоційно-ціннісні орієнтири. Значну увагу приділено аналізу мілітарного наративу новітньої української літератури, у межах якого актуалізуються дискурси пам’яті та № 1453 ідентичності, а також простежується антиколоніальний вимір осмислення війни. На матеріалі творів сучасних українських письменників проаналізовано механізми інтеріоризації травматичного досвіду, деконструкції офіційних історичних наративів та формування альтернативних моделей пам’яті. Зокрема, доведено, що художній дискурс функціонує як простір переосмислення минулого, у якому індивідуальні свідчення інтегруються у структуру колективної пам’яті. Перспективи подальших досліджень пов’язані з поглибленим вивченням наративних стратегій репрезентації історичної пам’яті в різножанровому художньому дискурсі. 2026-01-01T00:00:00Z https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/17597 Title: Воєнна есеїстика як ресурс подолання наслідків війни: психологічний, соціальний та культурний виміри (на матеріалі книги Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає») Authors: Кульчицька, Марина; Хлипавка, Галина 2026-01-01T00:00:00Z https://sci.ldubgd.edu.ua/jspui/handle/123456789/17596 Title: Retórica y comunicación en las interacciones con la población civil en contextos de emergencia: el papel de los especialistas. Authors: Вербицька, Лідія Олегівна; Бабій, Ірина Володимирівна; Конівіцька, Тетяна Ярославівна; Кульчицька, Марина Орестівна; Хлипавка, Галина Григорівна Abstract: У цьому дослідженні розглядаються риторичні та комунікативні стратегії, які застосовують фахівці з цивільного захисту під час надзвичайних ситуацій, зосереджуючись на ролі цифрових платформ і штучного інтелекту у формуванні довіри громадськості, поведінкових реакцій та інформаційної стійкості. Дослідження базується на порівняльному аналізі офіційних статистичних індикаторів та інституційних звітів України, Польщі та Литви за період 2021–2024 років. Кількісні показники ефективності кризової комунікації, включно з часом реагування, використанням цифрових каналів, рівнями уточнення та інцидентами дезінформації, були поєднані з якісним контент-аналізом міжнародних документів з державної політики та наукової літератури з кризової риторики, цифрової комунікації та управління інформацією за допомогою ШІ. Результати показують, що вищий рівень цифрової інтеграції корелює з швидшим часом реагування та нижчою кількістю запитів на роз'яснення та дезінформацію. Однак комунікативна ефективність залежить насамперед від ясності повідомлення, його стандартизації та риторичної структури, а не від обсягу інформації. Цифрові платформи та штучний інтелект посилюють кризову комунікацію лише тоді, коли їх інтегрують у послідовні риторичні стратегії та принципи етичного управління, підкреслюючи необхідність уніфікованих рекомендацій щодо комунікації та цілеспрямованої професійної підготовки. 2026-03-01T00:00:00Z