ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Abstract

Метою статті є вивчення інституційно-правового механізму захисту прав дітей в умовах воєнного стану в Україні. Розглянуто основні положення актів міжнародного права та національного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері захисту прав дітей в період воєнного стану; охарактеризовано інституційний та правовий механізми захисту прав дитини в умовах воєнного стану в Україні. Встановлено, що чинне законодавство нашої держави у сфері захисту дитинства потребує покращення у бік активнішої імплементації норм міжнародного права та міжнародних документів, учасницею яких сьогодні є Україна. Наша держава поважає норми міжнародного гуманітарного права, що застосовуються і мають застосовуватися із дотриманням прав дітей у випадку військових конфліктів. Доведено, що національне законодавство містить норми, які регламентують повноваження відповідних уповноважених органів (Координаційного штабу з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану, органів опіки та піклування, Національної соціальної сервісної служби України тощо) та відповідні механізми у сфері захисту прав дитини в умовах збройного конфлікту. Звернено увагу на високий рівень координації та налагоджену взаємодію між всіма відповідальними структурами – соціальними службами, поліцією, членами Координаційного штабу з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану, працівниками Національної соціальної сервісної служби України та її територіальних органів і іншими державними органами, освітніми, медичними закладами задля ефективної підтримки та захисту прав дітей в умовах воєнного стану. Україна в особі уповноважених органів вживає всіх можливих заходів з метою забезпечення захисту дітей, яких торкається збройний конфлікт, та догляду за ними. Досліджено функціонування державного порталу для розшуку дітей – інформаційна платформа «Діти війни»; чат-боту «Дитина не сама».