ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ, ЯК ОДНІЄЇ З ПРІОРИТЕТНИХ СОЦІАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ

Abstract

Проведено дослідження особливостей реалізації соціальної політики захисту дітей, як пріоритету соціальної функції держави в контексті реформування сьогоднішніх принципів соціального захисту у сфері охорони дитинства, зокрема ті, що визначені у нормативно-правових актах стосовно захисту прав дітей на національному рівні. Проаналізовано сфери забезпечення реалізації основних засад державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім’ї; забезпечення пріоритету сімейних форм влаштування враховуючи і таку досить нову форму тимчасового влаштування, як «патронат»; захист майнових, житлових та інших прав і інтересів таких дітей; створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального, духовного та психофізичного розвитку, підготовки дітей до самостійного життя; забезпечення права на здоровий розвиток; забезпечення соціально-правових гарантій тощо. Доведено, що існуючий в державі механізм не може повністю усунути проблему соціального сирітства в Україні, можливо тільки здійснити заходи щодо його профілактики шляхом проведення профілактичної роботи серед населення та забезпечення реалізації взятих державою зобов’язань щодо повного державного забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Актуальним в умовах сьогодення, є забезпечення можливості для отримання дітьми прав, які закріплені законодавством України. Пропонується виокремлення принципів державної політики у сфері охорони дитинства, як окремого структурного елемента, що має сприйматись, як дитиноцентричний підхід у формуванні та подальшій реалізації політики у сфері охорони дитинства в Україні.