ОНІРИЧНИЙ ПРОСТІР ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ ЯК ХУДОЖНІЙ ПРИЙОМ

Abstract

У статті розглянуто існуючі підходи до тлумачення літературних сновидінь та особливості використання оніричного простору літературного твору як художнього прийому. Художній сон автори розглядають як семіотичну форму втілення задуму автора, при цьому йдеться не про його примхи чи фантазії, а більше про його приховане, закодоване повідомлення читачеві, який має самостійно його розшифрувати та витлумачити відповідно до свого власного бачення. Описуючи ті чи інші символи у сновидіннях героїв художнього твору, автор виявляє свої ідеї, водночас спрямовуючи свідомість читача на конкретний об'єкт. Оніричний простір художнього твору – це місце невпинного та невпорядкованого руху уяви автора (а за ним і читача) під час перебування літературного героя у стані сну. Сон героїв у художніх творах використовується по-різному і може бути: рамкою основного сюжету, виділяючи і підкреслюючи його; формою розвитку сюжету (коли весь літературний твір є змістом сну героя); формою значущого епізодичного, а не основного сюжету; предметом обговорення героїв ISSN 2786-6165 (ONLINE) №7(25)2024 116 твору; розв’язкою складного, незрозумілого, заплутаного чи фантастичного сюжету; своєрідною зв’язкою, засобом переходу від одного епізоду до іншого, коли у творі постійно змінюються декорації. Виокремлюють такі типи сновидінь: концептуальні, компенсаційні, профетичні, сни-передчуття, сни-потрясіння, сни-заспокоєння та ін. Сновидіння в художньому творі можуть виконувати різні функції: розкриття внутрішнього світу літературних героїв, передачі їхніх потаємних почуттів і передчуттів, подолання існуючих часопросторових меж, кодування, віднайдення і розшифрування якого дозволяє зрозуміти авторський задум, супроводу містичних подій, побудови сюжету твору й об’єднання в одне ціле його частин, моральної або естетичної оцінки вчинків героїв, створення особливого настрою й емоційного тону твору.