Готовність майбутніх фахівців цивільної оборони до безперервного саморозвитку: структура та зміст

Abstract

Стаття присвячена обґрунтуванню структури готовності майбутніх фахівців цивільної служби захисту. На основі аналізу наукової літератури визначено чотири структурні компоненти готовності, а саме: мотиваційно-ціннісний – визначає потребу в самовдосконаленні, ціннісне ставлення до інноваційної діяльності у сфері безпеки та оборони України, усвідомлення її значущості, позитивне ставлення та інтерес до виконуваних функціональних обов'язків, здатність нівелювати стереотипи та психологічні бар'єри професійної діяльності; когнітивно-компетентнісний – передбачає наявність професійних знань (спеціальних, психологічних, педагогічних, техніко-технологічних), навичок та вмінь, їх систематичність, усвідомленість, розвиток логічного та критичного мислення, знання методів, форм, прийомів професійного саморозвитку; операційно-діяльнісний – характеризує готовність до професійної діяльності, здатність використовувати набуті знання, навички та вміння під час виконання функціональних обов'язків; рефлексивно-аналітичний – передбачає розуміння внутрішньоособистісної позиції, цілеспрямованість, впевненість у собі, самоорганізацію, самоконтроль, здатність брати на себе відповідальність за вчинені дії та власний професійний саморозвиток, здатність до самоаналізу та рефлексії; психофізіологічний – охоплює сукупність індивідуальних психологічних та фізіологічних якостей, що забезпечують стійкість до стресових ситуацій, витривалість, адаптивність до змін навколишнього середовища, здатність зберігати працездатність та підтримувати належний рівень психічного та фізичного здоров'я. Ці компоненти готовності до постійного саморозвитку є взаємопов'язаними елементами, тому у своїй нерозривній цілісності сприяють ефективному, професійному життєдіяльності у сфері цивільного захисту.