Роль медіаторів у переговорах із цивільним населенням у зоні бойових дій

Abstract

У статті розкрито роль цивільних і військових медіаторів у процесі переговорів із місцевими громадами, що перебувають у зоні бойових дій. З огляду на розгортання масштабної збройної агресії російської федерації проти України, критично зросло значення ефективної комунікації між військовими структурами, органами влади та цивільним населенням. У центрі уваги —феномен медіації як форми кризового посередництва, що сприяє збереженню життя, зниженню соціальної напруги, підтриманню довіри та забезпеченню організованої евакуації населення. Проаналізовано особливості переговорних процесів у воєнних умовах та охарактеризовано потенціал двох категорій медіаторів: цивільних (священнослужителів, волонтерів, психологів) і військових (переговорників у складі ЗСУ, ТРО, ДСНС). Виокремлено специфіку сприйняття кожної групи посередників місцевими громадами, враховуючи чинники довіри, вразливості, інформаційної безпеки та емоційної стабільності.У статті представлено теоретичні основи кризової медіації, зокрема як психологічного, соціального й інформаційного посередництва в екстремальних умовах. Розкрито переваги залучення неформальних посередників —осіб, що мають високий рівень міжособистісної довіри й комунікаційний досвід, водночас обґрунтовано потребу в інституційному оформленні ролі військових переговорників як професійно підготовлених фахівців. Наголошено, що саме військові медіатори, які мають повноваження, доступ до актуальної інформації та можливість координувати діїна тактичному рівні, здатні ефективно впливати на процеси прийняття рішень під час евакуації чи гуманітарної взаємодії. Визначено ключові виклики, з якими стикаються військові переговорники у повсякденній діяльності: недовіра до представників влади, дезорієнтація і травматизація населення, інформаційна фрагментованість, а також емоційне вигорання самих медіаторів. У завершенні статті запропоновано бачення перспектив розвитку змішаних команд цивільних і військових переговорників, а також рекомендації щодо посилення їхньої ролі в системі національної безпеки, гуманітарного захисту та психологічної підтримки громад у період воєнних викликів.