Кризовий дискурс у засобах масової інформації: кроскультурне дослідження мовленнєвих тактик

Abstract

Актуальність дослідження зумовлена потребою глибшого розуміння кризового дискурсу в засобах масової інформації як багато-рівневого явища, що формує суспільне сприйняття подій у періоди соціальної, політичної чи економічної нестабільності. У глобалізованому інформаційному просторі значущим є врахування кроскультурних відмінностей у мовленнєвих тактиках, адже саме вони визначають ефективність управління громадськими настроями, здатність мінімізувати соціальненапруженнята запобігати поширенню дезінформації.Мета статті –всебічно дослідити кризовий дискурс у масових комунікаціях з урахуванням кроскультурних особливостей, простежити трансформацію мовленнєвих тактик і запропонувати можливі шляхи вдосконалення комунікаційних стратегій у кризових умовах.Методологія ґрунтується на поєднанні дискурсивного, порівняльного та контент-аналізу, що дало змогу дослідити інтенсивність і емоційність повідомлень, визначити основні мовленнєві тактики, простежити культурні варіації у їх застосуванні та виявити проблеми ефективності кризових комунікацій. Застосовано системно-структурний підхід для узагальнення функцій медіа в кризових ситуаціях, а також аналітичні методи для оцінки результативності різних моделей комунікації.У дослідженні проаналізовано комплекс характеристик кризового дискурсу, визначено його роль як інструменту формування суспільних настроїв і поведінкових моделей, виявлено динаміку переходу від традиційних офіційних повідомлень до інтерактивних цифрових форматів, доведено значний вплив емоційно забарвлених тактик на рівень довіри та мобілізаційний потенціал суспільства. Висновки підтверджують, що кризовий дискурс у медіа є не лише відображенням реальності, але й активним чинником її конструювання. Доведено, що поєднання прозорості, узгодженості та кроскультурної чутливості в комунікації дозволяє підвищити ефективність управління суспільними настроями та знизити ризики паніки.Перспективи подальших досліджень полягають у поглибленому аналізі кроскультурної специфіки мовленнєвих тактик, розробленні інтегрованих міждисциплінарних моделей оцінювання ефективності кризових комунікацій, а також у створенні інструментів прогнозування суспільних реакцій на основі синтезу лінгвістичних, соціологічних та психологічних методів.