АМБІВАЛЕНТНІСТЬ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ Й ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

Abstract

Концептуалізовано парадигму амбівалентності розвитку механізмів публічного управління України в умовах реформування йєвроінтеграції, а також співвіднесено базовікатегоріїтрансформаційних процесіву цій сфері. Обґрунтовано, що сучасний етап розвитку публічного управління формується під впливом триєдиного чинника: внутрішніх структурних реформ (децентралізація, адміністративна, антикорупційна та судова реформи), євроінтеграційного курсу з імплементацією acquis communautaire та цифрової трансформації управлінських процесів. Доведено, що поєднання зазначених процесів створює амбівалентний ефект, за якого підвищення ефективності та прозорості супроводжується зростанням інституційної складності, регуляторного навантаження й нових технологічних ризиків.Установлено, що реформування публічного управління має інструментальний характер, трансформація –парадигмальний, модернізація –технологічний, а розвиток –інтегральний і довгостроковий вимір. Євроінтеграція визначена рамковим фактором структурної перебудови механізмів публічного управління, який задає стандарти, механізми моніторингу та систему умовності реформ. Цифровізація розглядається як каталізатор модернізації, що забезпечує прозорість, аналітичність і сервісну орієнтованість держави, проте потребує належного рівня інституційної зрілості та кібербезпеки.Запропоновано прогноз розвитку механізмів публічного управління до 2035року з урахуванням кластерного підходу, що дозволив надати періодизаціюреалізації євроінтеграційних процесів Україною. Очікується інституційна стабілізація, перехід до стратегічного й випереджального управління, інтеграція в європейський цифровий простір та зниження рівня амбівалентності до структурно контрольованого стану. Ключовим чинником успіху визначено інституційну узгодженість і системність реалізації реформ.