ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ТЕРМІНОЛОГІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО ДИСКУРСУ

Abstract

У сучасному мовознавстві інклюзивний дискурс привертає значну увагу дослідників, оскільки він відображає суспільні тенденції до забезпечення рівності, недискримінації та поваги до різноманіття соціальних груп. Мова інклюзії спрямована на уникнення упереджених або дискримінаційних формулювань і забезпечення поваги до різноманіття соціальних груп, включаючи гендер, вік, етнічну належність, фізичні можливості та соціальний статус. У зв’язку з розвитком міжнародної комунікації та зростанням ролі перекладу в науковій і суспільній сферах особливої актуальності набуває проблема адекватного відтворення термінів інклюзивного дискурсу в різних мовах. У статті розглянуто аспекти передачі інклюзивної термінології, а також її стратифікацію. Особливу увагу приділено труднощам, що виникають у процесі передачі понять, пов’язаних із інклюзивною освітою та соціальною інтеграцією. Проаналізовано ключові поняття, що формують сучасне розуміння інклюзії, зокрема такі, як diversity, accessibility, inclusive learning environment. Теоретичну основу становить дискурс-аналіз і порівняльне вивчення текстів. У роботі проаналізовано ключові стратегії перекладу, що застосовуються для відтворення інклюзивної лексики, зокрема евфемізацію, описовий переклад, транслітерацію, калькування та адаптацію. Також простежено взаємозв’язок між мовними засобами та ціннісними орієнтирами в суспільстві. Результати свідчать, що дискурс інклюзії сприяє розвитку суспільства, посиленню підтримки різноманітних груп населення та реалізації принципів рівності й доступності. Водночас переклад інклюзивної термінології потребує не лише мовної точності, а й урахування культурного, етичного та соціального контекстів, у межах яких функціонують відповідні поняття. Це зумовлює необхідність формування чутливого підходу до добору мовних відповідників, здатних зберігати змістову точність і прагматичний потенціал оригіналу