РОЛЬ ІНТЕРТЕКСТЕМ У АДАПТАЦІЇ АНІМАЦІЙНИХ ФІЛЬМІВ

Abstract

У статті досліджено лінгвокультурні аспекти локалізації анімаційних фільмів із акцентом на інтертекстуальні та прецедентні елементи як важливі складники аудіовізуального дискурсу. Актуальність роботи зумовлена зростанням обсягів міжнародного медіаконтенту, поширенням анімаційної продукції на глобальному ринку та необхідністю забезпечення ефективної міжкультурної комунікації засобами перекладу. Увагу зосереджено на специфіці відтворення культурних маркерів, власних назв, вигуків, сленгових і пісенних фрагментів, що потребують застосування таких перекладацьких стратегій, як транскреація, культурна заміна, адаптивне транскодування, форенізація та контекстуальна адаптація, а також компенсація перекладацьких втрат. На матеріалі анімаційних фільмів «Моана» та «Ліло і Стіч» проаналізовано взаємодію мовних, культурних, міфологічних і музичних компонентів, а також систематизовано основні типи інтертекстуальних зв’язків і прецедентних феноменів, зокрема етнокультурні, фольклорно-міфологічні, соціально-інституційні, маскультурні, геокультурні та науково-фантастичні відсилки, що впливають на формування змісту перекладу. Особливу увагу приділено ролі таких елементів у відтворенні культурної пам’яті, формуванні образної системи та забезпеченні художньої цілісності твору. У дослідженні окреслено теоретичні підходи до аналізу інтертекстуальності та аудіовізуального перекладу, а також визначено ефективні стратегії локалізації, що забезпечують збереження емоційного впливу, стилістики, прагматичного потенціалу та культурної автентичності анімаційних стрічок. Результати засвідчують, що успішна локалізація передбачає комплексний підхід, який поєднує різні перекладацькі трансформації з урахуванням мовних, культурних і комунікативних особливостей тексту та очікувань цільової аудиторії, а також жанрової специфіки анімаційного дискурсу та особливостей його сприйняття глядачами різного віку