ДО ПИТАННЯ ПРО ФОРМУВАННЯ МОВНО-КУЛЬТУРНОЇ ОСОБИСТОСТІ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Abstract

У статті обґрунтовано актуальність проблеми формування мовно-культурної особистості у вищій школі, хоча ця проблема й не нова. Очевидно, малоефективні були ті стратегії, які використовувалися раніше або вони не надто активно впроваджувалися в практику. Більш уважний погляд на проблему дозволяє її актуалізувати, віднайти ті аспекти, які, очевидно, не були враховані, і, відтак, сконцентрувати увагу саме на них. Акцентується на тих дисциплінах, які мають найпотужніший потенціал у формуванні мовно-культурної особистості. Підкреслено, що більшість громадян нашої Держави і молодих людей, у тому числі, які сформовані нашою школою, а згодом стають студентами закладів вищої освіти, на жаль мають хибне уявлення про функції рідної мови: вони вважають, що головна її функція – комунікативна, а про інші часом і не знають. Звідси нерозуміння ролі мови у формуванні свідомості, інтелекту, світогляду в цілому, а ці фактори мають глобальне значення для розуміння безпекового, стратегічного, націєтворчого значення рідної мови. Наголошено на поширеному явищі диглосії, вказано на причини, які його викликають і охарактеризовано риси мовно-культурної особистості високого рівня, які може виробити в собі кожен, щоб уникнути диглосних ситуацій. У молодіжному середовищі поширені такі явища, як жаргон і сленг, щодо яких більшість тих, хто їх використовує, переконані – у цих формах існування мови можна використовувати здебільшого, тільки російську лексику. Українська мова, що розвивається, як живий організм, обслуговує потреби різних верств населення, має багатий лексичний запас і, практично, необмежені можливості, може, без сумніву, бути використана й для творення суржикових та жаргонний понять – це нормальний процес розвитку мови, який свідчить про її багатофункціональність і необмежену спроможність. Наголошено на формуванні мовно-культурної особистості під час викладання технічних дисциплін.