Професійна компетентність майбутніх рятувальників в умовах пандемічних обмежень

Abstract

У статті розглянуто формулювання та розуміння дефініції «компетентність», проаналізовано особливості тлумачення термінологічного словосполучення «професійна компетентність» у контексті наукових пошуків вітчизняних і закордонних дослідників. Встановлено, що компонентами професійної компетентності фахівця є знання, вміння, навички, досвід, особистісне відношення до певного роду діяльності. На основі проведеного дослідження запропоновано власне тлумачення поняття «професійна компетентність майбутніх рятувальників в умовах пандемічних обмежень», яке розглядається як інтегративна характеристика особистості, що відображає готовність і здатність фахівця виконувати завдання й функції в умовах невизначеності, передбачає особистісний саморозвиток, самоорганізацію та професійне становлення спеціаліста Державної служби України з надзвичайних ситуацій в умовах пандемії COVID-19. В умовах карантинних обмежень заклади освіти поєднують очні та дистанційні форми навчання. Дистанційні форми навчання мають переваги над очною, оскільки майбутні спеціалісти не обмежені в місці, мають змогу планувати зручний для себе час і темп заняття, є можливість повторного перегляду аудіо чи відео матеріалів, повідомлень у чатах. Окрім цього, можна виокремити мобільність, інтерактивність, креативність, безпеку, технологічність та можливість індивідуального підходу, через те, що всі навчаються індивідуально в домашніх умовах. Досить важливим моментом очного навчання є рефлексія, на основі якої, майбутні рятувальники мають змогу емоційно виразитись, що зменшує нервово-психологічну напругу. Саме ці умови змушують не лише науково-педагогічний склад, а й майбутніх фахівців галузі безпеки людини самовдосконалюватись, займатись самоосвітою й саморозвитком.