МОВА КІНЕМАТОГРАФА УКРАЇНИ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕНТИЧНОСТИ

Abstract

У статті проаналізовано мову українського кінематографа від початку становлення та його вплив на формування національної ідентичности. Зазначено, що саме кіно відігравало одну з найважливіших ролей в осмисленні процесів формування національної ідентичности. Проаналізовано дослідження українських кінокритиків щодо мовного питання укра їнського кіно, які виокремлюють три мовні коди: український, український у поєднанні з російським та суржик замість української мови, тобто макаронічну суміш цих двох мов. Взявши за основу рейтинг 100 найкращих фільмів в історії українського кіно, проаналізовано розвиток українського кінематографа відповідно до культурного розвитку та історичних подій нашої країни та виокремлено три часові періоди: фільми до незалежности України, до початку війни з росією та до повномасштабного вторгнення. На основі аналізу мови фільмів кожного періоду виокремлено чотири мовні групи українського кіно (українська, російська, українська у поєднанні з російською та німе кіно). Зазначено, що український кінематограф є документальним свідченням того, як мову на екрані перетворювали на знаряддя знищення української ідентичности, русифікації; що російський імперіялізм намагався не допускати, щоб українська мова стала основою само ідентифікації українців. Також наголошено на небезпеці використання суржику в україн ському кіномистецтві, оголошення його «новою українською». Зроблено висновок, що позитивні тенденції щодо використання української мови в кіно почали відбуватися лише після Революції гідності та у зв’язку із введенням закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Закцентовано, що сучас ний кінематограф України мусить активно знімати фільми лише літературною мовою, незалежно про який період ці «фільми говорять».