ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКА В СИСТЕМІ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ: АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Abstract

Стрімкий розвиток інформаційних технологій поступово перетворює світ. Водночас, переваги сучасного цифрового світу та розвиток інформаційних технологій призвели до нових загроз національній та міжнародній безпеці. Відомі випадки незаконного створення, збору, отримання, зберігання, використання, поширення інформації, незаконних фінансових операцій, крадіжок та шахрайства в Інтернеті. Різновидом загальної категорії «безпека» є поняття «національна безпека». Під національною безпекою слід розуміти захист особистості, суспільства і держави, національних цінностей, способу життя, життєво важливих інтересів від широкого спектру зовнішніх і внутрішніх загроз різних за своєю природою. Поняття «національна безпека» є динамічним, а не статичним явищем. Воно повинно постійно змінюватися, а отже, має змінювати свої адміністративні та правові аспекти. Саме тому важливе місце у визначенні багатовимірного змісту досліджуваного поняття посідає адміністративно-правовий аспект, оскільки особливістю національної безпеки з адміністративно-правових позицій є те, що одна зі сторін адміністративно-правових відносин є відповідним носієм повноважень національної безпеки перед іншими суб'єктами цих відносин. Адміністративно-правове регулювання, як різновид державного регулювання, є механізмом імперативно-нормативного регулювання діяльності організації. Це також передбачає управлінську діяльність суб’єктів та об’єктів та формування стабільного правового порядку їх функціонування. Підсумовуючи вищесказане щодо адміністративно-правових аспектів національної безпеки України, можна констатувати, що ми окреслили основні напрямки розвитку системи; визначили, що підвищення ефективності діяльності сектору безпеки України може здійснюватися шляхом налагодження управлінської діяльності та вдосконалення нормативно-правової бази, яка, своєю чергою, регулюватиме правовідносини у сфері національної безпеки. Встановлено, що використання прогресивного світового та європейського досвіду має базуватися виключно на глибокому аналізі з урахуванням історичного розвитку кожної країни, її унікальних традицій і цінностей, а подальше міжнародне співробітництво має здійснюватися для безпеки та миру.