ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Abstract

У статті аналізується надзвичайно важлива проблема сучасності якісна підготовка майбутніх фахівців соціальної роботи в умовах війни. Обґрунтовуються різноманітні філософсько-педагогічні методології у з’ясуванні їх позитивного впливу на систему підготовки названих фахівців. Для дослідження обрані такі методологічні засади: герменевтика, феноменалізм, синергетика. Герменевтика орієнтує суб’єкт-суб’єктні відносини на взаєморозуміння, взаємодопомогу. Педагогічний феноменалізм допомагає досліджувати і розглядати кожне окреме явище, як феномен у взаємозв’язку з іншими феноменами, що є правильним орієнтиром у формуванні субординаційних і координаційних відносин не лише під час освітнього процесу, а й у подальшій самостійній діяльності випускників закладу освіти. Синергетична методологія дозволяє проаналізувати, як саме відбувається перетворення неорганізованих і спонтанних устремлінь студентів на творчу і практичну діяльність, утворення інновацій тощо. Наголошується, що у процесі підготовки майбутнього фахівця соціальної сфери слід дотримуватися науково обґрунтованої моделі. Доводиться, що майбутній соціальний працівник є не лише професіоналом своєї справи, а й носієм високої духовності, культури, здатний до творчості, саморозвитку; він є суб’єктом самопізнання і самовиховання, що посилює потенційні можливості власної життєдіяльності, саморозвитку. Обґрунтовано, що якісна підготовка майбутнього соціального працівника з необхідністю вимагає тісного взаємозв’язку фундаментальності знань із культурними надбаннями нації та всього людства. Це сприяє формуванню у здобувача вищої освіти гуманістичного світогляду і передусім – почуття добра, милосердя, совісті, справедливості. Доведено, що у процесі підготовки майбутнього соціального працівника нагальною є реалізація вимоги щодо формування лідера в системі соціального захисту та визначено умови такого формування.