Мова як складова існування культури

Abstract

У статті розглядається проблема взаємодії мови та культури. Об'єднання різних підходів до вивчення цього питання дає змогу визначити ключові особливості мови в умовах активної взаємодії з культурою. Актуальність дослідження обумовлена тим, що сьогодні мова все частіше стає предметом уваги філософів, мовознавців, лінгвістів та культурознавців, адже існування багатьох проблем у цих галузях науки та їх вирішення пов’язані з мовою. Встановлено, що багато століть відомі вчені зосереджують свою увагу на проблемі співвідношення мови та культури, але це питання залишається все ще дискусійним: дехто вважає, що мова відноситься до культури як частина до цілого, інші – що мова лише форма вираження культури, треті – що мова не є ні формою, ні елементом культури. У статті як приклади наводяться думки щодо взаємодії мови та культури таких вчених, як Гумбольдта, Ворфа, Бру нера, Піаже, Гердера, Фіхте та інших. На думку автора статті, мова – це продукт культури, важливий її компонент і умова її існування. Крім того, вона є специфічним способом буття культури та чинником формування культурних кодів. З іншого боку, відносини між мовою і культурою можна розглядати як відносини між частиною і цілим. Автор наголошує, що мова – це одночасно і компонент культури, і її інструмент. Але водночас вона автономна стосовно культури і може розглядатися як самостійна система знаків, відірвана від культури, як це робилося в традиційній лінгвістиці. У статті зроблено висновок, що мова є багатогранним і унікальним явищем культури. На думку автора статті, мова і культура взаємопов'язані й не можуть бути розділені, оскільки перебувають у відносинах двох векторів, при цьому мова не може існувати поза культурою, а культура не може існувати поза мовою. Неоднозначність розуміння взаємозв'язку мови та культури свідчить про складність цієї проблеми й підтверджує її багатовікову актуальність.