Формування культури безпеки життєдіяльності здобувачів вищої освіти

Abstract

Для успішного переходу країни до сталого розвитку необхідно змінити ставлення кожної особистості до безпечної поведінки, для чого потрібне суттєве регулювання суспільної свідомості. Відповідно до потреб підготовки людини до безпечної життєдіяльності в педагогічній теорії та практиці ведеться активний пошук шляхів і засобів виховання культури безпеки у молодого покоління. Завдання української вищої освіти – використовуючи сукупність педагогічних впливів сформувати і розвинути культуру безпечної життєдіяльності у майбутніх фахівців різного профілю. З урахуванням дефініцій «культура безпеки», «культура безпеки життєдіяльності» та її структурних компонентів у статті визначено напрями формування культури безпеки життєдіяльності здобувачів закладів вищої освіти у межах сучасної безпекової парадигми. Відзначено основні рівні формування культури безпеки життєдіяльності – індивідуальний, колективний і суспільно-державний. Виявлено завдання вищої освіти в площині безпеки і заходи щодо формування культури безпеки життєдіяльності здобувачів. Становлення високої культури безпеки потребує неперервної підготовки, у процесі якої фахівець має сформувати особистісну культуру безпечної життєдіяльності та поведінки в надзвичайних ситуаціях. Освіта при цьому має реалізувати випереджувальний характер, що дозволяє соціуму перейти від пріоритету захисту від впливу надзвичайних ситуацій до запобігання їх виникненню, усунення причин загроз, гарантування безпеки власної життєдіяльності. Необхідно перейти на компетентнісну модель навчання, істотно збільшивши обсяг практичної складової за рахунок практикумів, лабораторних робіт, психологічних тренінгів та ін. У цьому випадку будуть сформовані поведінкові стереотипи, що гарантуватимуть безумовне дотримання безпеки в умовах загроз соціальному та природному середовищу.