ЛІНГВОПОЛІТИЧНА СИНЕРГЕТИКА: СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Abstract

Статтю присвячено становленню нового лінгвістичного напряму – лінгвополітичної синергетики, її предмета, об’єкта, категорійно-поняттєвому апарата, ключовим епістемам і перспективним напрямам дослідження. З’ясовано, що об’єктом лінгвополітичної синергетики є мова війни як основа воєнного дискурсу, що формує мовний континуум сучасної лінгвістичної парадигми в політичній лінгвістиці, соціолінгвістиці, воєнній комунікації, військовій конфліктології; предметом – взаємодія мовних засобів у текстах різних функціональних стилів, як-от: позитивна, негативна, амбівалентна взаємодія, а також підсилювальна синергія. Виявлено й обґрунтувано підвиди лінгвополітичної синергетики – макро- й мікролінгвополітичної синергетики, теоретичної й експериментальної лінгвополітичної синергетики. Новизна представлених результатів дослідження полягає і в тому, що вперше вивчено п’ять основних напрямів лінгвополітичної синергетики: синергетичного, лінгвістичного, комунікативного, соціального, воєнного. З’ясовано, що фундаментальними компонентами лінгвополітичної синергетики є поєднання кількох дисциплін, серед яких: лінгвосинергетика, політична лінгвістика, соціолінгвістика, воєнна комунікація, військова конфліктологія та лінгвістика війни. Особливу увагу сфокусовано на визначенні таких ключових епістем: 1) військова конфліктологія (вивчає сутність військового конфлікту, його походження, причини, протікання та наслідки); 2) воєнна комунікація (процес обміну інформацією між військовими та цивільними, владою та суспільством за допомогою вербальних і невербальних засобів мови війни); 3) лінгвістика війни (розкриває еврестичний потенціал мови війни); 4) мова війни (основа воєнного дискурсу; формує мовний континуум сучасної лінгвістичної парадигми в політичній лінгвістиці, соціолінгвістиці, воєнній комунікації, військовій конфліктології); 5) war-related collocations (сполучення з компонентом війна).