БЕЗБАР’ЄРНЕ ОЗЕЛЕНЕННЯ ЯК ШЛЯХ ДО ІНКЛЮЗИВНОГО ПУБЛІЧНОГО ПРОСТОРУ В КОНТЕКСТІ ПОВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНИ

Abstract

У розділі розглядається безбар’єрне озеленення як ключовий елемент інклюзивного публічного простору в умовах повоєнного відновлення України. Акцент зроблено на потребі міждисциплінарного підходу до планування зелених зон, що враховує фізичні, сенсорні, когнітивні, соціокультурні та інституційні бар’єри. Проаналізовано нормативно-правову базу, сучасні українські й міжнародні практики, а також окреслено принципи безбар’єрного озеленення: доступність, інклюзивність, безпека, стійкість та естетика. Запропоновано критерії оцінки рівня інклюзивності зеленого простору, наголошено на важливості участі громад у плануванні та догляді за озелененими територіями. Розділ підкреслює необхідність переосмислення ролі озеленення як інструменту соціальної інтеграції, психосоціальної реабілітації та сталого розвитку.