ІННОВАЦІЙНІ РІШЕННЯ В УПРАВЛІННІ БІОЛОГІЧНИМИ, ХІМІЧНИМИ ТА ЕКОЛОГІЧНИМИ ЗАГРОЗАМИ: ВИКЛИКИ ДЛЯ МІЖНАРОДНОГО ГУМАНІТРАНОГО ПРАВА

Abstract

У статті з’ясовано, що у сучасному світі загрози техногенного, природного, криміногенного, терористичного та, безумовно, воєнного характеру нажаль становлять реальну небезпеку для населення усіх держав в цілому світі. Основна мета безпеки життєдіяльності як науки – захист людини в техносфері від негативних небезпек антропогенного і природного походження. На цій підставі значення МГП істотно зросло з огляду на інтенсивний вплив людини на довкілля та безпеку життєдіяльності. Ще більша його роль в умовах впливу біологічних, хімічних та екологічних загроз людині в умовах російсько-української війни. Зазначено, що у контексті збройного конфлікту в Україні актуалізуються комплексні загрози біологічного, хімічного та екологічного характеру. Знищення інфраструктури, порушення екосистем та потенційне використання зброї масового ураження потребують не лише технічних, а й правових рішень на основі МГП. З огляду на зазначене основні виклики для міжнародного гуманітарного права полягають у наступному: нормативній неадекватності – МГП не враховує всіх новітніх загроз, які постають перед людиною в умовах війни; відсутність механізмів превенції – й надалі в МГП домінує ex post підхід; складність атрибуції відповідальності в умовах гібридних воєн тощо. Окрім того, сучасні виклики, такі як російсько-українська війна, демонструють необхідність подальшого вдосконалення механізмів захисту прав людини в умовах збройних конфліктів та адаптації міжнародного права до нових реалій ведення війни. Акцентовано, що досягнення в галузі синтетичної біології та мультимодального штучного інтелекту (крім використання LLM) можуть посилити ризик навмисного вивільнення шкідливих вірусів, дозволяючи майбутнім системам за допомогою штучного інтелекту надавати вказівки від вибору вірусних геномів до синтезу та вивільнення вірусу, використовуючи мультимодальні навчальні дані. Наприклад, вони можуть створити так званий «супервірус», який поєднує в собі швидке поширення якоїсь важкої хвороби, рівень смертності від неї та інкубаційний період. Стратегії, спрямовані на збалансування використання ШІ в синтетичній біології, управління доступом до генетичної інформації, а також керівництво розвитком можливостей штучного інтелекту та використанням синтетичних інструментів, стають вирішальними в процесі знешкодження майбутніх загроз. Це вимагає ретельного аналізу ризику та користі в дослідженнях з урахуванням досягнень у методах синтетичної біології, які можуть бути покращені використанням штучного інтелекту для забезпечення біотероризму.