Хореографічне мистецтво у філософсько-естетичному дискурсі: наукові рефлексії епохи позитивізму

Abstract

У статті досліджено феномен хореографічного мистецтва у філософсько-естетичному дискурсі, проаналізовано особливості формування теоретичних концептів хореографічної освіти у вимірі історичних, соціокультурних і мистецьких чинників періоду XIX – початку XX століття. З’ясовано, що теоретичне обґрунтування танцю утверджувалося в контексті домінуючих філософсько-світоглядних інтенцій, наукових парадигм, які формували в соціумі розуміння цього феномену як одного з видів просторово-часових мистецтв з опертям на різноманітні дослідження. Визначено й деталізовано дві контраверсійні тенденції в осягненні хореографічного мистецтва у проблемно-теоретичній площині, що домінували в тогочасному соціумі в епоху Позитивізму. Перша – втілювала світоглядні позиції раціоналістичного пізнання світу, акцентовані ще в епоху Просвітництва, друга – тяжіла до глибокого філософсько-естетичного осягнення хореографічного сценічного жанру і була втілена як у теоретичних філософських працях, так і в середовищі відомих тогочасних балетмейстерів і танцівників. Філософія тілесності, естетика руху, інтерпретація танцювального мистецтва в аспекті цілісних освітньо-естетичних концепцій, які згодом вплинули на формування методології хореографічного навчання, були висвітлені у німецькій «філософії танцю». У працях філософів (І. Канта, Г. Гегеля, Ф. Ніцше, Ф. Шлегеля) увиразнювались духовні, естетичні ресурси цього феномену. З’ясовано, що творчість представників інноваційних танцювальних течій початку XX століття, зокрема, протагоністів танцю-модерн, перебувала під відчутним впливом філософських рефлексій, передовсім творів Ф. Ніцше. Актуалізовано ідеї «філософа-танцівника» щодо духовних сенсів хореографічного мистецтва, його метафоричності та символізму. Узагальнено, що у працях Ф. Ніцше розуміння тіла й руху визначалося не менш важливим, аніж розуміння духу. Феномен танцю потрактовано ним як символ життєдайної сили, яскравий прояв внутрішньої природи людини, важливий чинник виховання почуттів та формування загальнолюдських цінностей. Екстрапольовано ці наративи на творчість відомої танцівниці, представниці танцю-модерн А. Дункан, виявлено вплив її світоглядної системи на формування теоретичних концептів освіти в галузі хореографії.