Публічне управління та соціальна робота

Abstract

У статті здійснено всебічний аналіз особливостей функціонування системи публічного управління України під час повномасштабного воєнного стану. Досліджено проблему адаптації державних інститу-цій до надзвичайно складних умов, зумовлених збройною агресією, та висвітлено механізми, що забез-печили безперервність надання публічних послуг і координацію дій між органами державної влади, військово-цивільними адміністраціями й активними учасниками громадянського суспільства, зокрема волонтерськими та громадськими організаціями. У ході роботи здійснено систематизацію ключових управлінських рішень, практик і інноваційних підходів, які сприяли збереженню функціональної стій-кості та оперативної ефективності державного апарату в умовах постійних загроз.Особливу увагу приділено аналізу ролі та практичного досвіду децентралізації, що забезпечила мож-ливість оперативного реагування місцевих органів влади на актуальні виклики в регіонах. Наголошено на ключовому значенні цифрових технологій, які стали фундаментальним елементом підтримання жит-тєздатності держави, а також висвітлено механізми співпраці з міжнародними партнерами, що висту-пили важливим чинником стабілізації внутрішньої ситуації та отримання зовнішньої допомоги.Наукова новизна представленого матеріалу полягає у первинному концептуалізуванні та системати-зації унікального досвіду України, який може слугувати цінним прикладом для інших держав, що стика-ються з аналогічними викликами. Окрім цього, він потенційно корисний для розробки новітніх моделей кризового управління. У статті запропоновано конкретні рекомендації щодо зміцнення інституційної стійкості держави, впровадження інноваційних управлінських практик у контексті тривалого конфлікту та підготовки державної адміністративної системи до післявоєнного відновлення країни. Запропонова-ний підхід закладає основу для довгострокової стійкості країни та її поступальної трансформації